Пятниця, 29.03.2024, 08:22
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Портфолио учителя » Самоанализ [ Добавить материал ]

Розвиток соціальної компетентності на уроках літератури.
28.10.2015, 14:12

     Передових педагогів всіх часів об'єднувало бажання і вміння працювати, аналізувати результати своєї роботи, своїми індивідуальними якостями впливати на становлення учнів, як творчо мислячих, високоморальних, соціально адаптованих особистостей.    

    Сьогодні педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти, активізації пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя і учнів, спрямовану на розв'язання системи суспільно та особистісно найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, основна ж стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку.
     У досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання.
Як походження самого слова «інтерактив» – (з англ. взаємодіючий), так і витоки самого методу базуються на зарубіжних джерелах демократичної педагогіки. Але частково цей метод використовувався і у практиці вітчизняних педагогів, щоправда, носячи інші назви. Серед таких спроб у 20-30-х роках минулого століття були лабораторно-бригадний та проектний методи, робота у змінних парах, кооперативне навчання. Такі спроби оптимізації навчального процесу, реалізації окремих елементів інтерактивності робили В. Сухомлинський і В.Шаталов. Це підтверджується і авторами посібника «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід», де йдеться про те, що процес навчання — не автоматичне викладання навчального матеріалу. Він потребує напруженої розумової праці та власної активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти саме за допомогою інтерактивного навчання.
    Звичайно, є в інтерактивного навчання і опоненти, що не згодні з якимись методами і самими формами проведення таких уроків. Вони запевняють, що ці форми зменшують роль вчителя на уроці, можуть підірвати його авторитет. Бо в живій дискусії, під час обговорення будь-яких проблем учитель може і не знати відповіді на якесь запитання. Сама ця думка спростовується досвідом проведення уроків з літератури, де вчитель і учень спілкуються, аналізують, діляться результатами власного досвіду. Для вчителя це постійний стимул для підвищення свого фахового рівня, набуття практичного досвіду, замислення над постійним самовдосконаленням і вдосконаленням якості навчання. Тільки той учитель, якого поважають і якому довіряють учні, здатний зацікавити їх, повести за собою, викликати бажання прочитати ту чи іншу книгу. Цьому сприяє і сам предмет — у вивченні літератури закладені глибокі душевні переживання, найболючіші проблеми людства, його віковий досвід: любов і ненависть, збагачення і самопожертва, проблема життєвого та професійного вибору.
     Інтерактивні форми допомагають побудувати і провести урок так, щоб глибоко схвилювати учня, що дасть відповідний поштовх для вирішення власних проблем, реалізації своїх думок і сподівань, бо саме в юного покоління їх чи не найбільше.
     На уроках літератури нові технології навчання спрямовані на розвиток таких здібностей: здатності бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку діяльність.
У процесі роботи ми вже відбираємо найбільш ефективні методи навчання. А вказують на це результати, одержані після перевірки письмових робіт, під час заліку, екзамену чи чергового тематичного оцінювання.
     Учитель, обравши певну (нову для себе) технологію викладання, завжди певною мірою ризикує, бо участь в ній учнів не може бути точно спрогнозована, тому невдачі завжди можливі. Але не обов'язково через помилковість учительського задуму, а тому що: по-перше, література непередбачувана щодо своєї відкритості до нових прочитань; по-друге, людина має внутрішнє джерело нового в собі — тож раптова зміна навчальної ситуації та імпровізація вчителя — явище цілком нормальне. Чим майстерніший і неординарніший учитель, тим більше він ризикує, проте більше й виграє.
    Далі розглянемо сучасні інтерактивні навчальні технології в тих моделях, які доцільно застосовувати у викладанні української літератури.
Інтерактивна діяльність на занятті передбачає організацію та розвиток діалогічного спілкування, яка веде до взаєморозуміння, взаємодії, спільного розв'язання загальних, проте важливих для кожного учасника завдань. Інтерактив виключає домінування як одного доповідача, так і однієї думки над іншими.
    Інтерактивний — означає здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь чи ким-небудь, для літератора з художнім текстом, уявлюваним автором, літературним героєм, критиком, реальним товаришем, викладачем. Отже, інтерактивне навчання — передусім діалогічне навчання, якому притаманна тісна взаємодія викладача і учня.
    При виборі інтерактивної технології мають бути дотримані наступні правила організації такого навчання:
—     до роботи залучаються (тією чи іншою мірою) всі учасники навчального процесу; 
—      вони повинні мати певну психологічну підготовку (самообмеженість,  скутість,  традиційність поведінки заважає); 
—      поділити клас на підгрупи;
—     до заняття треба відповідно приготувати приміщення    (наприклад,    столи    поставити «ялинкою», щоб кожен учень сидів боком до ведучого і мав змогу спілкуватись в малій групі);
— заздалегідь слід подбати про необхідні для творчої роботи матеріали (розробляє вчитель);
—     настроїти учасників на серйозне ставлення до питань процедури і регламенту;
—     створити атмосферу довіри, природності, невимушеності, легкої приємної бесіди.
Орієнтація сучасного літературознавства на діалогізм як принцип розуміння художнього тексту, а в педагогіці — на діалог двох суб'єктів навчального процесу, учня і вчителя, роблять інтерактивну технологію особливо привабливою і корисною для викладача-словесника. Захоплюючою в цій справі є і атмосфера змагання, що є не стільки виборюванням першості, скільки змагання учня з самим собою — переборювання лінощів, вироблення особистого вдосконалення, долання комплексу неповноцінності або амбіцій, відкидання чужих догм і відкриття самого себе.
Урок має бути ефективним (тобто досягти поставленої мети) і оптимальним за структурою (тобто складатися з таких навчальних ситуацій, містити такий матеріал і подаватися такими методами і прийомами, щоб, не переобтяжуючи учнів, досягти найкращих результатів). Учні мають емоційно і вдумливо сприймати твір мистецтва слова, отримувати якісні, системні, сучасні знання, вміти ними вільно оперувати в нових умовах, усвідомлювати їх місце в історії української літератури. Ще одна сучасна вимога до уроку — інтеграція знань, отриманих з різних предметів. Тому вчитель літератури на уроці вводить літературознавчі знання в історичний, світовий літературний та загальномистецький контекст. На кожному уроці треба давати учням відчуття простору, вільного часу для роздуму, переживання, вибору позиції, і, обов'язково все це треба правильно оформити мовленнєво. Цьому сприяють діалогічні висловлювання: читача з текстом; учителя і учня; однокласників між собою. Отже, учитель повинен враховувати потреби дитини, її прагнення до самореалізації, до вибору своєї позиції. Це потреби в пізнанні, самоствердженні, творчості, емоційній насолоді, спілкуванні, праці, самостійності, теоретичній і практичній озброєності, грі.
    Американські педагоги виділили окрему фазу уроку, яка називається рефлексією. «Рефлексія — фаза уроку, протягом якої учні осмислюють відкриті і усвідомлені ними на занятті ідеї; в цей час вони запитують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, дискутують, змінюють та поширюють набуті знання».
Специфікою інтерактивних уроків є обов'язкова попередня домашня робота учня, звичайно, за раніше оголошеною вчителем проблемною темою. Тому і проходять ці уроки особливо цікаво, бо цьому передує серйозна попередня робота з різноманітним матеріалом і багатьма літературними джерелами.

План підготовки учнем матеріалу має бути таким.

1.     Визначення теми та напрямків її розкриття.
2.     Мета і дослідження матеріалу.
3.     Обґрунтування актуальності теми.
4.     Первинне сприйняття художнього тексту.
5.     Спостереження, аналіз матеріалу і висунення власної гіпотези.
6.    Ознайомлення з науковою літературою з даного питання та її опрацювання.
7.     Фіксування прочитаного. Виписки, тези, цитати як раціональна  форма  фіксації  матеріалу.
8.     Обробка здобутого матеріалу, систематизація спостережень, встановлення певних закономірностей.
9.     Аргументація думки як необхідна умова істинності всіх тверджень дослідника.
10.     Ілюстрування думки найбільш показовими та переконливими прикладами, цитатами.
11.     Орієнтовний план відповіді опоненту.
12.    Посилання на використані літературні джерела.

Хочеться особливо наголосити на найважливішому пункті плану підготовки матеріалу — на аргументації. Оскільки головне місце посідає міркування, остільки володіння цим типом мовлення є необхідною передумовою істинності всіх тверджень учня. Треба володіти й індуктивним методом (хід думки від часткового до загального), і дедуктивним (від загального до часткового). У системі доказів можна і потрібно використовувати посилання на визначних діячів науки, літератури (з обов'язковим зазначенням джерела). Усі посилання мають бути доречними, а цитування — помірним.
Інтерактивне навчання використовують у разі застосування фронтальної і кооперативної форм організації навчальної діяльності учнів (інтерактивні технології потребують саме ці дві форми). Кожна з них має свої особливості, на які необхідно зважати при визначенні способів організації засвоєння учнями знань. Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів нині є домінуючою.
У кооперативній формі організації навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів один з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється і кожен учень так чи інакше спілкується з усіма іншими учнями.

Назвемо ознаки кооперативного навчання.

1.     Наявність в усіх її учасників спільної мети.
2.     Поділ праці, функцій і обов'язків.
3.     Співпраця і товариська взаємодопомога.
4.     Суспільнокорисна діяльність усіх і кожного учасника зокрема.
5.     Обсяг роботи, що її виконала група, завжди більший за обсяг роботи, виконаної кожним її членом чи частиною групи зокрема.
6.     Вчитися слухати один одного, враховувати різноманітні думки і пропозиції членів групи.
7.     Навчаючись самому, навчати інших.
8.     Виробляти уміння відстоювати власну позицію.
9.     Вчитися роботи правильний вибір і брати відповідальність за цей вибір.  
10.      Пам’ятати: загальний успіх залежить від внеску кожного.  
11.     Поділ групи на підгрупи й надання кожній  із них завдання, виконання якого залежить від спільних зусиль, чудовий спосіб розвинути в учнів соціальне почуття. Вони більше занурюються в навчання, оскільки роблять це разом з однолітками. Одного разу залучені до спільної роботи учні вже відчувають потребу обговорити те, що вони роблять разом, що веде до зміцнення зв'язків між ними.
Нові технології навчання формують в учнів уміння уникати конфліктних ситуацій під час розв'язання суперечливих питань. Дискусії в підгрупах стимулюють роботу команди. Струмінь ідей допомагає учням бути корисним один одному. Висловлення думок дає змогу відчути власні ресурси та поповнити їх.

Основні ознаки групової роботи.

1.     Розподіл групи на підгрупи з метою досягнення конкретного навчального результату.
2.     Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань.
3.    Кожна група розв'язує певну проблему, завдання. Завдання можуть бути однаковими для   всіх   підгруп;  взаємодоповнювальними, протилежними.
4.     Завдання треба виконувати так, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного учня.
5.     Кількість учнів у групі залежить від загальної  кількості  учнів,  характеру і обсягу знань, що опрацьовується, часу, відведеного
на виконання роботи. Оптимальною вважають групу з п'ятьох осіб. Вона достатня для групової стимуляції. Співвідношення 2:3 забезпечує меншість підтримкою. Об'єднання в групи може бути довільним, за жеребкуванням, за рекомендацією вчителя. Групову роботу використовують на етапі застосування знань: на початку уроку замість опитування; на спеціальному уроці,  присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок; вона може бути частиною  пояснювально-узагальнюючого уроку.

Орієнтовні рекомендації, коментарі, щодо проведення групових робіт.

1. Учні в групі не розподіляються, а об'єднуються.
2. З об'єднаних учнів виростають дорослі, здатні об'єднуватися і працювати разом, будується країна, держава, нація.
3.     Усе, що пропонують учні, має бути обговорене, а не критиковане.
4.     Рішення учнів треба сприймати серйозно, тільки тоді буде  налагоджений  процес взаємодії й розвиток навичок критичного мислення.
5.     Не створювати великих груп, оскільки це потребує інших технологій.
6.     Суттєва вимога — учні сидять обличчям один до одного.

Пошукові методи інтерактивних технологій у викладанні літератури.

1.    Аналіз художнього тексту на межі з іншою галуззю гуманітарної  науки — філософією, естетикою, історією, мистецтвознавством, народознавством.
2.     Бесіда за Сократом (учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх вирішення).
3.     Ділова гра. Відтворюється поведінка і робота конкретних працівників (учителя, редактора, журналіста, перекладача).
4.     Дискусія. Обговорення складної проблеми, пошук істини.
5.     Мікродискусії. Група   складається   з мінімальної кількості учнів.
6.     Творча лабораторія. Мікрогрупи подають свої творчі наробки: власні вірші, міні-твори, новели, сценарії. 
7.     Мозкова атака. Група ділиться на дві частини: генератори ідей і критики. Першими виступають генератори, а далі критики.
8.    Особистий саморозвиток. Після виступу учень критично оцінює себе і аналізує недоліки.
9.    Проблемний семінар. Мета — провести учнів шляхом суперечностей і дискусій, застосувавши форми групової  роботи в доведенні істини.
10.    Акваріум. Частина групи сидить в центрі кабінету в оточенні інших і веде дискусію. Кожен з тих, хто сидить навколо, закріплений за декількома учасниками дискусії, а потім висловлює свої зауваження і коментарі.
Важливою ознакою цих методів є те, що вони дають можливість вибору вчителем відповідних текстів для правильного їх сприйняття учнями.
Форми групового навчання виховують відповідальність за свою ділянку роботи, витрачений час, виконані завдання, формують міцні і дружні учнівські колективи, скорочують процес адаптації молодої особи в життя. На таких уроках літератури, використовуючи методи ділової гри, можна не тільки розвивати чуттєвий і естетичний потенціал особистості, а й виробляти в учнів економічне мислення, ініціативність, підприємливість, ділові та культурні навички, тобто всі ті риси, що потрібні сучасному молодому поколінню.
Є твердження вчителів-практиків і про корисність інтерактивних технологій для фізичного здоров'я учнів, бо вони знімають нервове напруження, елементи гри вносять позитивні емоції.

Орієнтовні рекомендації проведення уроків з використанням інтерактивних технологій.

1.     Літературу треба рекомендувати заздалегідь до проведення уроку. Знання тексту буде живити дискусію, давати додаткову аргументацію.
2.     На  першому  уроці  вивчення  творчості письменника треба захопити учня в полон світу митця,  що  забезпечить  інтенсивний  пошук найцікавішого матеріалу, добір гострих проблемних питань.
3.     Забезпечити поступовий і системний підхід у викладанні предмета. Поступовість впровадження нових технологій, дозування завдань за принципом від простого — до складного.
4.     Поцінування ідей. Учитель разом з експе¬ртною групою об'єктивно  аналізує  відповіді, ідеї, аргументи; тактовно корегує і направляє думки учнів, вчасно дає інформацію.
5.     Створення ситуації успіху в групі, що дає можливість розкриттю   «замкнених   характерів», появі оригінальних ідей.

Організація базисних груп допомоги вчителю.

Група «Літературний ексклюзив» (3-4 учнів)
Учні претендують на пошук виняткової інформації, виклад невідомих фактів біографії письменника,  складної  долі  видання  творів, відомостей про ще не надруковані матеріали, архівні документи.

Група «Авторська лабораторія» (З учнів) 
Це група талановитих учнів, що мають творче мислення, художній смак, добре володіють художнім стилем мовлення. їм даються завдання: доповнити авторський текст, написати свою версію твору на визначену тематику, зробити власний портрет-опис героя, вмотивувати його вчинки з огляду на сучасність.

Група «Пошук мемуарів» (2-3 учнів) 
Учні  наводять  мемуарні  свідчення  самого автора або думки про нього відомих діячів. Уведення до уроку цих матеріалів сприяє правильному трактуванню певних дискусійних питань, буде логічним завершенням гострих полемік. 

«Експертна група» (3-4 учнів) 
Учні цієї групи здійснюють контроль за регламентом, слідкують за подачею оригінальних ідей, розкриттям проблем, допомагають вчителеві   в   об'єктивному   оцінюванні,   підводять підсумок уроку.

Категория: Самоанализ | Добавил: panova
Просмотров: 1585 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск