Літературний рід: епос.

Входить до збірки «Народні оповідання», яка написана в 1856 – 1857 роках, а опублікована окремою збіркою в грудні 1857 року (на титульній Сторінці стоїть 1858 р.) в Петербурзі.
Редактор і видавець – П.О.Куліш.

Жанр: На думку літературознавців, «Максим Гримач» – не просто родинно-побутове оповідання, а оповідання-балада. Адже в основі лежить баладний мотив розлуки дівчини з коханим, який загинув. Зображення трагізму внутрішнього світу героя, ліризм і драматичний сюжет, наявність в оповіданні діалогів, казкових елементів дають підстави назвати оповідання Марка Вовчка «Максим Гримач» баладним.

Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні се­редини XIX ст., «як панувала на Вкраїні удвійці Польща і Московщина. Московщина обладувала Україною сьогобочною» на прикладі родини Максима Гримача. (Російсько-польська війна 1654-1667 pp. закінчилася Андрусівським перемир’ям 1667 р., за яким Лівобережна Україна і Київ з прилеглими містечками і селами залишилися в складі Російської держави, а Правобережна Україна, крім Києва, відійшла під владу Польщі. Згадується у творі Збруч – річка на межі Тернопільської та Хмельницької областей України, яка розділяла в ті часи Східну і Західну Україну.)

Головна ідея: Возвеличення почуття кохання (Катрі до Семена) • та засудження соціальної нерівності. Обстоювання автором не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя.

Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».

Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря — старша доч­ка, Тетяна — молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі.

Проблематика:

батьки і діти;
кохання;
соціальна нерівність;
добро і зло;
щастя людини.

Сюжет

Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує сво­їх доньок: старшу Катрю й молодшу Тетяну — Катря зустрічається з крі­паком Семеном таємно від батька, адже той дасть згоду на одруження лише з вільний чоловіком — під час бурі Семен загинув — Катря з горя втопилася в річці — старий Гримач у розпачі п’ять років не виходить з двору, звеселило його тільки одруження молодшої доньки із сотником.

Про твір

Цей твір був надрукований П. Кулішем у збірці «Народні оповідання» 1857 р. в Петербурзі. В оповіданні йдеться про трагічне ко­хання Катрі, яка жила в родині заможного козака Максима Гримача. Автор наділяє своїх героїв лаконічними характеристиками, на яких по­значився фольклорний уплив: Максим — «повновидий, чорнобровий, чорновусий; а веселий, а жартівливий!», Катря — «хороша та пишна, як королівна». Це по суті й уся зовнішня характеристика головних героїв, глибше й рельєфніше персонажів змальовує автор через їхні вчинки, репліки: «А такий був [Максим Гримач]: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода — головою ляже, а вирятує; нехай зачепить хто чужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, до­щенту викорчує. Колись шляхтич да заняв козаче поле, то він і хату йо­го спалив, і попіл розвіяв, і самого протурив за Дніпро». Головний герой постає перед нами благородним (боронить ближнього), мужнім і хазяй­новитим, люблячим батьком. Саме бажання добра своїй Катрі (аби вона і в шлюбі жила в достатках) спричинило трагічний фінал взаємин доч­ки й Семена. Максим міг дозволити доньці одружитися лише з вільним козаком, тож Катря й почала дожидати Семена, поки він відслужить у пана. Але не дочекалася: уже перед самим звільненням коханий загинув під час бурі на Дніпрі.

Оповідання написано в романтичному стилі: автор періодично пе­реносить читача в нічну пору, змальовує неймовірні пейзажі, які підси­люють психологізм у творі: «А на самому березі верба — аж геть попус­тила віти на воду. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схи­лила голівку на білую ручку; взяли її думки та гадки. Там під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку».

 Елементи романтизму у творі «Максим Гримач»

- усім позитивним героям притаманні високі моральні якості: доброта, співчутливість, милосердя, природжене благородство, почуття особистої гідності, всепоглинаюча жадоба волі, любов до природи, здатність милуватися її красою;

- героїня мовчки підкоряється важким сімейним обставинам;

- уміння мислити й спостерігати, правильно оцінювати явища навколишньої дійсності героями твору;

- задушевний, журливий тон оповіді.

Композиція:

Твір складається із п’яти частин. Важливу роль у побудові твору відіграють пейзажі (виступають як художній паралелізм). В оповіданні – багатство зорових та слухових образів.

Експозиція: «…се діялось,— давно колись, як панувала на Вкраїні удвійці Польща і Московщина». Зображення розміреного життя сім’ї Максима Гримача.

Зав’язка: кохання Катрі до Семена, відмова всім багатим людям хорошого роду.

Розвиток дії: зустріч Катрі з козаком.

Кульмінація: Катря чинить самогубство (топиться у Дніпрі), дізнавшись про смерть коханого.

Розв’язка: Страждання Максима Гримача через втрату старшої дочки («Зачинився старий Гримач, аж п’ять років не виходив за свої ворота»), заміжжя другої дочки.

Цитатна характеристика героїв твору:

1. Максим Гримач

«Такий-то богатир! Ходив у жупанах, та в сап’янцях, та в атласах. І хороший був: повновидний, чорнобровий, чорноухий; а веселий, а жартівливий! Було, як вийде в неділю поміж люди, то так його і обступлять. Дуже його любили».

«…нехай тільки станеться йому з нашого села пригода — головою ляже, а врятує; нехай зачепить хто дужий, то й не збудеться лиха: налетить, як той вихор нагальний, дощенту викорчує».

«…я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяць з неба схопить… Слово в мене батьківське, кріпке, сама знаєш» (Максим до Катрі).

«Зачинився старий Гримач, аж п’ять років не виходив за свої ворота. Одцурався й отамана, й здобичі. Посивів, як той голуб сивий» (після смерті Катрі).

«Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький!»

2. Катря Гримач

Гордовита («Мені байдуже, що вони (парубки) молоді й хороші, коли моє серце не до їх горнеться»)

«…доросла, а хороша та пишна, як королівна».

«Поміж тим квітом сама, як найкращий квіт, походжає».

«Так-то гарно убралась! Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіт кований, черевички високі; дрібно, дрібнесенько русу косу заплела, і золотий перстень блищить на правій руці».

«Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схилила голівку на білу ручку; взяла її думки та гадки. Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку».

«Зійшла, як на хибну кладку, поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб».

3. Семен

«…молодий козак Семен, вродливий парубок, хисткий, як очеретина, сміливий, як сокіл»

«…треба ждати! Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… Подякую йому за хліб, за сіль, нагледжу, де хутором красивий да й поклонюсь тоді твоєму батькові… Тільки люби мене вірно, моя дівчино!» (до Катрі)

«Не плаває — літає Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває».

«Зацвіте перша вишня у твоєму садочку, закує сива зозуля — я припливу до тебе, припливу не наймитом — вільним
козаком». (до Катрі)

Тарас Шевченко присвятив авторці «Народних оповідань» вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «кротким пророком» і «донею».