Вторник, 21.11.2017, 14:02
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 9
Гостей: 9
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Украинский язык » Правила [ Добавить материал ]

Вживання назв осіб за професією, посадою, науковим ступенем, званням
[ · Перейти по ссылке () ] 03.02.2017, 14:02

Професія (лат. professio, від profiteor – оголошую своєю справою) – це вид трудової діяльності, що виникає в процесі суспільного поділу праці, і який потребує для її виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань і практичних навичок. Професія визначається характером створюваного продукту, знарядь праці і специфічних умов виробництва (наприклад, менеджер, секретар, фрезерувальник, шліфувальник, слюсар, коваль, штампувальник, зварник).

Спеціальність(від лат. species – рід, вид) є підвидом професії, що визначається подальшим поділом праці в рамках однієї професії. Наприклад, за професією лікар, за спеціальністю – хірург (терапевт, ендокринолог тощо).

Кваліфікація фахівця визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного працівником конкретного виду роботи. До кваліфікованих кадрів належать працівники, які мають теоретичні знання і практичні навички, що вимагають відповідного навчання й атестації. Сучасні кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст (технікум, коледж), бакалавр, спеціаліст, магістр (університет, інститут, академія). Вищими кваліфікаційними рівнями є наукові ступені кандидата і доктора наук, які присуджуються після захисту дисертації.

Посада –службове становище, пов’язане з виконанням певних обов’язків у якій-небудь установі, на підприємстві; місце, посада. Наприклад, за фахом філолог, спеціальність – українська мова та література, науковий ступінь – кандидат філологічних наук, посада – викладач кафедри українознавства.

Звання –офіційно присвоєна назва, яка означає ступінь професійної службової, наукової кваліфікації в певній галузі. Є звання почесні, військові, академічні, спортивні, персональні, кваліфікаційно-професійні, лауреатів премій, конкурсів тощо. У вищій школі звання часто збігається з назвою посади: можна бути на посаді професора (доцента), але не мати наукового звання професора (доцента), яке присвоюється тільки після виконання відповідних кваліфікаційних вимог.

Працівники відділу кадрів, оформлюючи організаційно-розпорядчу документацію, зокрема структуру і штатну чисельність підприємства повинні керуватися Національним класифікатором України „Класифікатор професій” (ДК 003:2010: чинний від 01.11.2010) [9], який було ухвалено на зміну ДК 003:2005 у зв’язку з державною програмою переходу на міжнародну систему обліку і статистики. Державний класифікатор призначено для центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Федерації роботодавців України, всіх суб’єктів господарювання під час оформлення трудових книжок працівників. У зв’язку з інтенсивним розвитком нових видів економічної діяльності та технологій професійні назви робіт, наведені в цьому класифікаторі, рекомендовано застосовувати також під час утворення нових назв професій та посад.

В офіційно-діловому мовленні серед іменників на означення статусу, посади, наукового ступеня, звання, перевага надається формам чоловічого роду незалежно від того, про кого йдеться − чоловіка чи жінку (навіть коли є відповідники жіночого роду в загальнонародній мові): тільки аудитор, брокер, бухгалтер, викладач, губернатор, дебітор, директор, дієтолог, доцент, експерт, інженер, касир, комендант, лаборант, маркетолог, менеджер, мер, технолог.

 


 

Не мають форм жіночого роду і більшість професій, наприклад, тільки водій, муляр, столяр, токар, перукар, склодув, стиліст, слюсар, будівельник, візажист, хоч це може бути і жінка, наприклад: Найкращим візажистом року було визнано Меланію Матвєєву. Статистика ДТП свідчить, що найбільш вихованими водіями є жінки.

Останнім часом у засобах масової інформації досить часто послуговуються формами на зразок завідувачка, філологиня, лікарка, дикторка, докторка, професорка, прем’єрка, депутатка, викладачка, касирка, лаборантка, − в усному мовленні, публіцистичному, художньому стилях такі форми допустимі, однак заборонені в науковому і діловому стилях. Не можна вживати також іменники з суф. -ша, -иха через їх розмовний характер (головиха, агрономша, дикторша).

З іменниками на позначення посад, професій, звань узгоджуються прикметники та дієслова, тобто останні також мають форму чоловічого роду незалежно від статі особи: головний лікар підписав, генеральний прокурор дозволив.

Але якщо вказується прізвище жінки, то тоді дієслово узгоджується з прізвищем, тобто набуває форми жіночого роду: провідний науковий співробітник Вишневська підписала, професор Дунаєвська зазначила.

Називання людей за видом діяльності у формі чоловічого роду є наслідком соціально-культурного розвитку суспільства − по суті до початку ХХ століття за жінками не визнавалося право на самореалізацію поза межами сім’ї, що позбавляло жінок сенсу здобувати освіту, професію. Якщо ж жінка мала можливість навчатися, то зазвичай вона опановувала літературу, мистецтво, відповідно зараз у жіночому роді в документах вживаються учениця, вихованка, студентка, аспірантка, друкарка, дипломантка, дисертантка, авторка, поетеса, піаністка, артистка. Коли жінка працевлаштовувалася, без спеціальної освіти вона зазвичай виконувала лише найменш кваліфіковану роботу, тому зараз і наявні в діловому мовленні форми жіночого роду сáме для низькокваліфікованих професій (прибиральниця, шліфувальниця, пакувальниця, доярка, санітарка). Деякі професії навіть не мають відповідників чоловічого роду, оскільки чоловіки таку роботу не виконували, наприклад: покоївка, нянька, праля, модистка, друкарка, економка, сестра-господиня, швачка, хоча однаковою мірою використовуються медична сестра і медичний брат.

Спорт як окремий вид професійної діяльності людини сформувався вже в ХХ столітті, тому тут використовуються форми чоловічого і жіночого роду (залежно від статі особи), наприклад: баскетболіст і баскетболістка, фігурист і фігуристка, футболіст і футболісткаволейболіст і волейболістка, хочатільки майстер спорту для обох статей.

Іноді простежується смислова різниця у значенні професій у чоловічому і жіночому родах, наприклад:

Стюард − буфетник, офіціант на пасажирському морському судні

Стюардеса − офіціантка на пасажирському літаку

Друкар − фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва

Друкарка − жінка, яка друкує текст на друкарській машинці

Швець − чоботар, майстер, який шиє і лагодить взуття

Швея − кравчиня, жінка, яка шиє одяг

Відповідно до державного класифікатора, загальноприйнятий іншомовний синонім професійної назви роботи може використовуватися як самостійна або альтернативна професійна назва роботи. Наприклад, менеджери (управителі) у сільському, мисливському, лісовому, рибному та водному господарствах; фахівець з методів розширення ринку збуту (маркетолог); фахівець з коштовного каміння (гемолог); аукціоніст (ліцитатор); начальник доку (докмейстер); повірений морський (супервайзер); секретар навчальної частини (диспетчер); чистильник приміщень (клінер).

При перекладі текстів з російської мови слід зважати на те, що назвам посад, наукових ступенів, звань, професій, вираженим в російській мові дієприкметниками, в українській мові відповідають іменники:

рос. укр.
заведующиц отделом, секцией командующий армией исполняющий обязанности управляющий нападающий команды служащий банка рабочий завода завідувач відділу, секції командувач армії виконувач обов’язківуправитель нападник команди службовець банку робітник заводу

У формі дієприкметника в українській мові маємо назви вожатий, підлеглий, черговий, слідчий (прокуратури), ведучий (програми), але рос. ведущий специалист – провідний спеціалістведущая шестерня – ведуча шестірня (у механіці).

Укладаючи тексти документів, варто врахувати і те, що українському діловому мовленню не властиві назви суб’єктів дії з суфіксом -щик, -чик:

рос. укр.
упаковщик нормировщик уборщик кладовщик учетчик поставщикхлораторщик ответчик укладчик облицовщик пакувальник нормувальник прибиральник комірник обліковець постачальникхлораторник позивач укладальник лицювальник

Для компактності розміщення інформації на папері назви посад, наукових ступенів, звань або професій у текстах документів можуть скорочуватися, але тільки при прізвищах, наприклад: акад. Борисовець П.М., інж. Колодич О.В., проф. Хорунжий Ю.І. Імена та по батькові в документах скорочуються тільки до ініціалів і тільки при прізвищах. При цьому слід, пам’ятати, що відповідно до технічних правил друкування текстів на комп’ютері між скороченою назвою посади чи професії і прізвищем, прізвищем та ініціалами проставляється не звичайний пробіл, а нерозривний (рос. жесткий) – Ctrl + Shift + пробіл. На моніторі комп’ютера, при активізації функції „Недруковані знаки”, на місці нерозривного пробілу має з’явитися кружечок у вигляді індексу: доц.ºВасильченко˚П.П. У звичайному вигляді (на папері) там немає ніяких позначок.

Назви посад, наукових ступенів, звань, є невід’ємним елементом реквізиту „Підпис”.

Для зручності елементи реквізиту найкраще вносити у приховану таблицю на три стовпчики. Для цього потрібно створити таблицю, унести в неї потрібну інформацію й активізувати опцію „Границы и заливка” → „Таблицы нет” або можна скористатися відповідною опцією на робочому рядку.

Назви посад, ступенів, звань розміщуються в лівому стовпчику і вирівнюються за лівим флангом при нульовому положенні табулятора. Центральний стовпчик залишається вільним для підпису посадових осіб, а в правому – ініціали і прізвище посадової особи (тільки в такому порядку!).

Якщо реквізит „Підпис” посадової особи складається, наприклад, з назви посади, наукового ступеня, звання, його (елемент реквізиту) потрібно розмістити на декількох рядках лівого стовпчика, розділивши на логічні частини клавішею Enter. У такому випадку ініціали та прізвище обов’язково розміщуються на рівні останнього рядка елемента (інформація в обох стовпчиках вирівнюється за лівим краєм при нульовому положенні табулятора; таблицю не приховано для наочності):

Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри українознавства ДВНЗ „Український державний хіміко-технологічний університет”     Л.М. Шарафєєва

Якщо документ підписуватимуть декілька посадових осіб, їх реквізити також розміщуються у прихованій таблиці на три стовпчики один під одним у послідовності відповідно до посади (від вищої до нижчої). Між реквізитами посадових осіб має бути відступ в один-два рядки (найкраще робити два рядки прихованої таблиці), наприклад (таблицю не приховано для наочності):

Директор заводу „Арсенал”     Т.Д. Боровець
     
     
Виконувач обов᾽язків головного бухгалтера     М.О. Чупина

Якщо документ підписуватимуть рівні за посадою особи, наприклад, сторони в договорі або у грифах затвердження і погодження, їх підписи розміщуються на одному рівні. Для цього також використовується прихована таблиця на три стовпчики, де середній стовпчик можна дещо звузити залежно від розташування реквізитів у лівому та правому стовпчиках (таблицю не приховано для наочності):

Директор Фірми „Сиріус”   Директор фірми „Меркурій”
     
________ А. М. Кавун   _________Л.О. Конвісаров

Екземпляри документів, що залишаються у справі підприємства, у тому числі і додатки, повинні мати оригінальні підписи посадових осіб і візи погодження, за винятком копій вихідних листів, де замість підпису повинна бути позначка про засвідчення копій. Якщо посадова особа, підпис якої було передбачено на проекті документа, відсутня, то документ підписує особа, що виконує його обов’язки чи його заступник. При цьому фактична посада особи, що підписала документ, не вказується.

Вживання форм давального відмінка (директору чи директорові)

При укладанні текстів документів слід зважати на те, що назви посад, наукових ступенів, звань, професій, які є іменниками чоловічого роду ІІ відміни, в давальному відмінку однини можуть мати закінчення -у, -ю і паралельні до них -ові, -еві, -єві.

Традиційно в назвах істот закінчення -ові, -еві -євіта-у, -ювживаються однаковою мірою, а в назвах неістот переважають закінчення -у, -ю, наприклад: Роману − Романові, Віталію − ВіталієвіАндрію – Андрієві, але тільки тексту, комп’ютеру, університету.

У діловому мовленні в назвах посад, наукових ступенів, звань, професій перевага надається закінченням -у, -юпрофесору, лікарю, викладачу, товаришу, пану.

Щоб уникнути одноманітних форм, коли поряд пишуться два іменники чоловічого роду (наприклад, у „шапках” заяв, доповідних і пояснювальних записок, у розписках і дорученнях, службових листах), слід чергувати форми з різними закінченнями, вживаючи перше слово із закінченнями -ові, -еві, -єві. Зазвичай це буває тоді, коли посадовою особою є чоловік, прізвище якого відмінюється як іменник ІІ відміни (директорові фірми Ходилку Віталію).

Якщо ж прізвище посадової особи є іменником і відміни чи прикметником або зовсім невідмінюваним, то закінчення -ові, -еві, -єві не вживаються (президенту Гаркуші Василю, директору Доброгорському Івану, логісту Живаго Данилу). Не вживаються закінчення -ові, -еві, -єві і тоді, коли адресат є особою жіночої статі (продавцю Кульчевській Юлії, інженеру Хижняк Людмилі).

Іменники з суфіксами -ов, -ев, -єв, -еєв, -єєв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн та прізвища з такими суфіксами у давальному відмінку однини мають тільки закінчення -у(-ю), наприклад: користувачу Петрову Павлу, татарину Шарафєєву Харису.

У деяких випадках внаслідок омонімії форм родового і давального відмінків іменників чоловічого роду ІІ відміни може виникати змістова неоднозначність тексту документа. Так, словосполучення подяка працівнику є однозначним, оскільки в родовому відмінку іменник працівник має закінчення . Однак у словосполученні привітання заводу другий іменник може означати і адресата (кого вітають), і суб’єкта дії (хто вітає), оскільки форми родового і давального відмінка цього слова збігаються. У таких випадках вживання -ові, -еві -євічи -у, -ю в назві об᾽єкта буде залежати від потрібного контексту.

Утворіть іменники, що означають назви професій. Якщо мож­ливо, до іменників чоловічого роду доберіть іменники жіночого.

Пожежа, вівця, шахта, журнал, механіка, вантаж, газета, виховувати, дресирувати, ліс, таксі, ткати, бетон, шити, ліку­вати, пошта, носити, викладати.

Знайдіть суфікси у кожній групі іменників. Пригадайте, як на­зиваються різнокореневі слова, що мають спільні афікси та спільне словотвірне значення.


1. Бібліотекар, писар, аптекар. 2. Викладач, перекладач, сіяч. 3. Сміттяр, скляр, каменяр. 4. Швець, продавець, купець. 5. Машиніст, журналіст, танкіст

Перекладіть подані слова українською мовою. За потреби скористайтеся російсько-українським словником. Порівняйте суфікси творення назв професій в обох мовах. Зверніть увагу на творення назв людей жіночого роду. Зробіть висновки.
Бетонщик, учительница, столяр, повар, бондарь, врачиха, преподаватель, шахтер, повариха, почтальон, вахтерша, зритель, мусорщик, переводчик, звонарь, сапожник, токарь, врач, офици- антка, кузнец, медсестра, слесарь.Прочитайте. Випишіть із речень суфіксальні іменники на по­значення назв жителів певного населеного пункту або назв професій. Поясніть їх правопис.
1. Голова стояв у колі техніків та електриків (Ю. Мушке- тик). 2.— Ніщо мені так не пахне, як наш степ,— каже моло­дий Горпищенко, льотчик реактивної авіації (О. Гончар). 3. А те, що прикарпатці вміють і хутра вичиняти, і гарно шити, свід­чать вироби, виготовлені за зразками італійських модельєрів (З газети). 4. На мій подив, хоч ще було й рано, в учительській зібрались майже всі вчителі, схилилась над класним журналом Елеонора Степанівна (Ю. Збанацький). 5. Кобзарі — українські народні співці, творчі, виконавці та носії найкращих у світі істо­ричних дум і пісень, учасники боротьби проти турків і татар (І. Глинський).

Користуючись російсько-українським словником перекладіть речення українською мовою. Порівняйте суфікси в російських словах на позначення професій та в українських відповідниках.
1. Воєнний врач Владимир Иванович Даль бьіл признанньїм медиком, но им по праву гордятся и филологи (А. Альперович). 2.— Летчик старший лейтенант Гагарин к первому полету на кос- мическом корабле «Восток» готов! (Н. Каманин). 3. Токарь обта- чивает на станке детали и может нарезать резьбу (Из пособия). 4. Тут только Ваня заметил, что все люди, которьіе бьіли вокруг: и батарейцьі, и пехотинцьі, и две девушки-санитарки со сво- ими сумками, и несколько телефонистов с кожаньїми ящиками и железньїми катушками, и один раненьїй с забинтованной рукой и ногой — все зти люди лежали на земле, а если им нужно бьіло передвинуться на другое место, то они ползли (Б. Катаев). 5. Его готовили к профессии адвоката, но юньїй Жюль Верн, доволь- ствуясь скромним жалованьем мелкого биржевого служащего, все свободное время отдавал литературньїм занятиям (О. Про- хорова). 6. Самолет, впервьіе в мире поднявшийся в воздух, по- строил русский изобретатель Александр Федорович Можайский. Александр Федорович родился в семье моряка и стал моряком (Г. Алимова).

Прочитайте. Поміркуйте, що послужило причиною помилок. Відредагуйте речення.

1. Швейцарію населяють швейцари, а Індію — індійці (З під­ручника). 2. Романтик — це той, що пише романи (3 підручника). 3. Вікторія має цікаву спеціальність — художниця-конструкторка (З посібника). 4. У дитинстві я мріяла стати білетеркою в кіно­театрі (3 посібника). 5. У відповідності наказу від 14.10.1980 р. № 101 закріплені вулиці за підмітайлами (3 доповідної записки). 6. Райфінвідділу терміново потрібна секретар-машиністка, яка вміє працювати російським і українським язиком (3 оголошення).

Перекладіть поданий текст українською мовою. Знайдіть сло­ва на позначення професій. Випишіть їх, зробіть морфемний аналіз.

«ВТОРАЯ ЛЮБОВЬ» Человек бесцельно слоняется по квартире, усиленно убивает время, которое, как известно, дорого и невозвратимо.

Между тем проблему свободного времени можно успешно разрешить. Свидетельство тому — чудаки, люди, которьім мало одного, пусть даже любимого дела. Не желая, как вьіражался один известньїй писатель, шагать вперед на одной ноге, они нашли новьіе сферьі приложения своєму уму, таланту, щедрости души. Не надо думать, что ато нечто несерьезное и не заслуживаю- щее внимания. Вспомним фактьі из биографий замечательньїх людей.

«Вторая любовь» привела врача Луиджи Гальвани к открьітию злектричества, а воєнного врача Владимира Даля — к созданию уникальной коллекции — словаря из двухсот тьісяч русских слов и тридцати тьісяч пословиц и поговорок. Юриста Яна Сибелиуса она сделала композитором, доктора Антона Чехова — писателем- классиком, школьного учителя Циолковского — великим ученьїм, проложившим дорогу к иньїм мирам.

Конечно, далеко не всякое увлечение приводит к великим открьітиям. Однако, бесспорно, «вторая любовь» обогащает интел- лект, делает жизнь интереснее (ІО. Альперович).

Категория: Правила | Добавил: panova
Просмотров: 855 | Загрузок: 4 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск