Відгук на картину
Бунт душі в картині І. Айвазовського «Чорне море»
Переді мною картина відомого живописця-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського «Чорне море», яка написана в тисяча вісімсот вісімдесят першому році.
Море зображено в похмурий, холодний та вітряний день. Усе навкруги охопила грізна буря, а невгамовні хвилі та сіре небо, покрите темними хмарами, займають увесь простір полотна. Безмежне море і небо над ним здаються нескінченними. Ці дві половини, розділені лінією горизонту, нагадують зустріч протилежностей. Удалині ледь-ледь проглядається корабель. Посилюється вітер, хвилі стають більше, і на гребенях уже з'являються «баранці» піни. Це бунт природи.
Бурхливий потік води асоціюється з визвольним рухом народу, душею революціонера. Десь є просвіти сонячного сяйва, це – надія на щасливий кінець.
Відчуваються пориви стрімкого вітру, що налітають з моря і несуть великі вали хвиль на глядача.
Художник захоплюється міццю морської стихії. Тільки самотнє вітрило рибальського човна, що видніється ледве вловимою крапкою, нагадує про присутність у цій стихії людини.
На полотні переважають зеленувато-сірі і свинцево-сірі відтінки. У центрі колір згущується до чорноти і нагадує про бездонні глибини. Це додає картині ще більш піднесеного звучання.
Картина справляє надзвичайно сильне емоційне враження. Вона - свідчення того, що Айвазовський розумів і відчував не тільки зовнішню красу моря, але вловлював строгий ритм його дихання і захоплювався потенційної міццю.
І відразу пригадується народна дума «Буря на Чорному морі». Історія про двох братів, що не слухали батьків, не вірили в Бога, а під час бурі просвітилась їх душа, вони молились і вижили.
Також загальна атмосфера картини перегукується з поемою Тараса Шевченка «Іван Підкова»:
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє.
Море завжди стає випробуванням долі людини, її сміливості та усвідомлення мети, якої прагне досягти, подолавши труднощі.
Нагадує полотно і першу зустріч Роксолани з Чорним морем в однойменному романі Павла Загребельного:
Що на Чорному морю недобре ся починає.
Що на небі усі звізди потьмарило,
Половину місяця в хмари вступило,
А із низу буйний вітер повіває,
А по Чорному морю супротивна хвиля вставає...
Дивовижно! Як автор за допомогою лише двох кольорів зумів показати всю гаму цього стану природи. Таку картину можна повісити у своєму домі. І кожного разу, коли в тебе будуть якісь життєві негаразди, вона мотивуватиме тебе. Проблиски сонячного сяйва нагадуватимуть, що за нестримною бурею йде сонячний штиль.
|