Четверг, 09.04.2020, 00:36
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Инновации » Жанры сочинений [ Добавить материал ]

Відгук на картину І. Айвазовського «Чорне море»
10.01.2016, 14:20

Відгук на картину

Бунт душі в картині І. Айвазовського «Чорне море»

         Переді мною картина відомого живописця-мариніста Івана Костянтиновича Айвазовського «Чорне море», яка написана в тисяча вісімсот вісімдесят першому році.

        Море зображено в похмурий, холодний  та вітряний день. Усе навкруги охопила грізна буря, а невгамовні хвилі та сіре небо, покрите темними хмарами, займають увесь простір полотна. Безмежне море і небо над ним здаються нескінченними.  Ці дві половини, розділені лінією горизонту, нагадують зустріч протилежностей. Удалині ледь-ледь проглядається корабель.  Посилюється вітер, хвилі стають більше, і на гребенях уже з'являються «баранці» піни. Це бунт природи.

         Бурхливий потік води асоціюється з визвольним рухом народу, душею революціонера. Десь є просвіти сонячного сяйва, це – надія на щасливий кінець. 
        Відчуваються пориви стрімкого вітру, що налітають з моря і несуть великі вали хвиль на глядача.

       Художник захоплюється міццю морської стихії. Тільки самотнє вітрило рибальського човна, що видніється ледве вловимою крапкою, нагадує  про присутність у цій стихії людини.

        На полотні переважають зеленувато-сірі і свинцево-сірі відтінки. У центрі  колір згущується до чорноти і нагадує про бездонні глибини. Це додає картині ще більш піднесеного звучання.

        Картина справляє надзвичайно сильне емоційне враження. Вона - свідчення того, що Айвазовський розумів і відчував не тільки зовнішню красу моря, але вловлював строгий ритм його дихання і захоплювався потенційної міццю.

      І відразу пригадується народна дума «Буря на Чорному морі». Історія про двох братів, що не слухали батьків, не вірили в Бога, а під час бурі просвітилась їх душа,  вони молились і вижили.

      Також загальна атмосфера картини перегукується з поемою Тараса Шевченка «Іван Підкова»:
Чорна хмара з-за Лиману

Небо, сонце криє,

Синє море звірюкою

То стогне, то виє.

      Море завжди стає випробуванням долі людини, її сміливості та усвідомлення мети, якої прагне досягти, подолавши труднощі.

      Нагадує полотно і першу зустріч  Роксолани з Чорним морем в однойменному романі Павла Загребельного:

Що на Чорному морю недобре ся починає.

Що на небі усі звізди потьмарило,

Половину місяця в хмари вступило,

А із низу буйний вітер повіває,

А по Чорному морю супротивна хвиля вставає...

      Дивовижно! Як автор за допомогою лише двох кольорів  зумів показати всю гаму цього стану природи. Таку картину можна повісити у своєму домі. І кожного разу, коли в тебе будуть якісь життєві негаразди,  вона мотивуватиме  тебе.  Проблиски сонячного сяйва нагадуватимуть,  що за нестримною бурею йде сонячний штиль.

Категория: Жанры сочинений | Добавил: panova
Просмотров: 8664 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 2.0/7
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск