Михайло Юрійович Лермонтов "Маскарад" Драма в 4-х діях Стислий зміст
Євген Олександрович Арбенін, людина першої молодості, гравець за вдачею і за фахом, розбагатівши на картах, вирішує змінити долю: укласти «союз з чеснотою», одружуватися і зажити паном. Задумано - зроблено. Життя, однак, вносить істотну поправку в найпрекрасніший цей план. Посватався не те щоб по прямим розрахунку, скоріше «по роздуми зрілому», Євгене, несподівано для себе, закохується, і не на жарт, в юну свою дружину. А це при його-то угрюмство і з його темпераментом - як лава, «кипучому» - душевного комфорту не обіцяє. Начебто «затих», причалив до сімейного пристані, а почуває себе «зламані човником», кинутим знов у відкрите, бурхливе море. Дружина його, суперечки ні, ангел, але вона - дитя, і душею, і роками, і по-дитячому обожнює все, що виблискує, і більше всього «і блиск, і шум, і гомін балів». Ось і сьогодні: свята, Петербург розважається, танцює, розважається десь і Настасья Павлівна Арбеніна (по-домашньому - Ніна). Обіцялася бути до півночі, зараз вже годину другий ... Нарешті є. Підкрадається навшпиньках і цілує, як доброго дядечка, в лоб. Арбенін робить їй сцену, та милі сваряться - тільки тішаться! До того ж Євген Олександрович і сам нині не без гріха: порушив обітницю - «за карти більше не сідати». Сів! І крупно виграв. Щоправда, і привід слушний: треба ж виручити з біди програв князя Звездіча! Зі Звездічем ж з грального будинку надягнуть в будинок маскарадний - до Енгельгардта. Щоб розсіятися. Розсіятися не виходить: в дозвільної натовпі Арбенін усім чужий, зате Звездіч, молодий і дуже красивий гвардієць, у своїй стихії і, звичайно ж, мріє про амурному пригоді. Мрія справджується. Таємнича дама в масці, інтригуючи, зізнається йому в мимовільною пристрасті. Князь триває конференція пам'ять про маскарадною зустрічі який-небудь символічний «предмет». Маска, не ризикуючи віддати свою каблучку, дарує красунчику втрачений кимось браслет: золотий, з емаллю, преміленькій (шукай, мол, вітру в полі!). Князь показує маскарадний "трофей» Арбеніна. Той десь бачив схожий, але де, не пам'ятає. Та й не до Звездіча йому, хтось Невідомий, наговоривши зухвалостей, тільки що передбачив Євгену нещастя, і не загалом, а саме в цю святкову зимову ніч! .. Погодьтеся, що після такого бурхливого дня у пана Арбеніна є підстави нервувати, очікуючи припізнілих дружину! Але ось гроза, так і не перетворившись на бурю, помчала. Яка користь із того, що Ніна любить інакше, ніж він, - несвідомо, почуттями граючи, так адже любить же! Розчулений, в пориві ніжності Євген цілує жінчині пальці і мимоволі звертає увагу на її браслет: кілька годин тому таким самим, золотим і з емаллю, хвалився Звездіч! І ось тобі на! На правому зап'ясті браслета немає, а вони - парні, і Ніна, слідуючи моді, носить їх на обох руках! Та ні, не може бути! «Де, Ніна, твій другий браслет?» - «Втрачено». Втрачено? Втрату, за розпорядженням Арбеніна, шукають всім будинком, природно, не знаходять, в процесі ж пошуків з'ясовується: Ніна затрималася до двох годин ночі не на домашньому балу у поважному сімействі, а на публічному маскараді у Енгельгардта, куди порядної жінки, однієї, без супутників , їздити соромно. Вражений дивним, незрозумілим (невже всього лише дитяча цікавість?) вчинком дружини, Арбенін починає підозрювати, що у Ніни - роман з князем. Підозра, правда, ще не впевненість. Не може ж ангел-Ніна віддати перевагу йому, зрілому чоловікові, порожнього гарненького хлопчика! Куди більше (поки що) обурює Арбеніна князь - до амурних чи пустощів було б цього «Купідон», якби він, Арбенін, не відіграв великодушно його картковий програш! Статут до напівсмерті від з'ясування відносин, подружжя Арбеніна, в самому поганому настрої, розходяться у своїх кімнатах.
На другий день Ніна відправляється в ювелірний магазин; вона наївно сподівається, що чоловік змінить гнів на милість, якщо вдасться підібрати замість втраченої дрібнички точно таку ж. Нічого не купивши (браслети - штучної роботи), мадам Арбеніна заїжджає до світської приятельці молодій вдові баронесі Штраль і, зустрівши у вітальні Звездіча, простодушно розповідає йому про свою неприємності. Вирішивши, що таємнича дама в масці та Ніна Арбеніна - одне і те ж обличчя, а «казочка» про нібито втрачений браслет - з натяком, Звездіч в мить перетворюється з нудьгуючого бонвівана в полум'яного коханця. Остудивши його запал «Водохресним холодом», Ніна поспішно віддаляється, а розгніваний князь викладає «всю історію» баронесі. Вдова в жаху, адже це саме вона, не впізнана під маскарадною маскою, знайшла і подарувала Нініном браслет!
Рятуючи свою репутацію, вона залишає Звездіча в омані, а та, в надії заплутати Ніну і тим самим домогтися свого, відправляє їй, за домашньою адресою, предерзкое листа: мовляв, скоріше помру, ніж відмовлюся від вас, попередньо сповістивши про його утриманні половину світського Петербурга. У результаті багатоступінчастої інтриги скандальне послання потрапляє в руки Арбеніна. Тепер Євген не лише переконаний, що жорстоко обдурять. Тепер він бачить у те, що трапилося ще й певний віщий знак: мовляв, не тому, хто зазнав «всі солодощі пороку і злодійства» - мріяти про спокій і безтурботність! Ну, який з нього, гравця, муж? І тим більше доброчесний батько сімейства! Однак помститися підступному «спокусника» так, як це зробила б «геній злодійства» і пороку, тобто задушити Звездіча немов Кутенко, - сплячим, Арбенін не може: «союз з чеснотою», нехай короткий, мабуть, все-таки щось змінив у самому його істоту.
Між тим баронеса Штраль, злякавшись про життя князя, якого, незважаючи ні на що, любить, за що - не знаючи, "можливо, так, від нудьги, від досади, від ревнощів», вирішується відкрити Арбеніна істину і тим самим запобігти неминучу, за її поданням, дуель. Арбенін, прокручуючи в голові варіанти помсти, не слухає її, точніше, слухаючи, не чує. Пані Штраль в відчаї, хоч вона марно хвилюється: поєдинок не входить в плани Євгенія; він хоче забрати у щасливчика і улюбленця долі не життя - навіщо йому життя «майданного тяганини», а щось більше: честь і повагу суспільства. Хитромудре підприємство вдається повністю. Втягнувши безхарактерного князька в карткове сраженье, чіпляється до дрібниць, публічно звинувачує в шахрайстві: «Ви шулер і падлюка», дає ляпаса.
Отже, Звездіч покараний. Черга за Ніною. Але Ніна - це аморальний і безбожний князьок; Ніна це Ніна, і Арбенін, забобонний, як всі гравці, зволікає, чекаючи, що скаже, що підкаже доля йому, її старовинним і вірному рабу. Доля ж «поводиться» вкрай підступно: розплутуючи інтригу, тут же і заплутує її! Пані Штраль після невдалої спроби порозумітися начистоту з чоловіком подруги і розуміючи, що за будь-повороті подій світська її кар'єра безнадійно губити, вирішує піти у своє сільське именье, а перед від'їздом роз'яснює Звездічу «розгадку цього шаради». Князь, вже перекладений, з власної його вимоги на Кавказ, затримується в Петербурзі, щоб повернути нещасливу дрібничку її справжньою власниці, а головне, щоб остерегти Ніну, яка симпатична йому: Стережіться, мовляв, ваш чоловік - злодій! Не придумавши іншого способу поговорити з пані Арбеніної самоті, він дуже необережно підходить до неї на черговому великосвітському балу. Називати речі своїми іменами князь не вирішується, і Ніна рішуче не розуміє його натяків. Її Євген - злодій? Чоловік збирається їй помститися? Яка нісенітниця? Не здогадується вона й про те, до якого рішенням приходить здалеку спостерігає цю сцену Арбенін («Я кару їй відшукаю ... Вона помре, жити разом з нею частки я не можу»). Розпалена танцями, давно забувши про смішне офіцерик, Ніна просить чоловіка принести їй морозиво. Євген слухняно плететься в буфетну і перед тим, як подати блюдечко з морозивом дружині, підсипає туди отруту. Отрута - швидкодіючий, вірний, в ту ж ніч, в страшних муках, Ніна вмирає. Попрощатися з тілом покійної приходять друзі і знайомі. Надавши візитерів скорботи слугам, Арбенін в похмурому самоті бродить по спустілому дому. В одній з далеких кімнат його і знаходять Звездіч і той самий невідомий пан, який кілька днів тому, на маскараді у Енгельгардта, передбачив Арбеніна «нещастя». Це його давній знайомий, якого Євген Олександрович колись обіграв і пустив, що називається, по світу. Зазнавши, на своєму гіркому досвід, на що здатен цей людина, Невідомий, впевнений, що мадам Арбеніна померла не своєю смертю заявляє відкрито, при Звездіче: «Ти вбив свою дружину». Арбенін - з жахом, на деякий час потрясіння забирає в нього дар мови. Скориставшись паузою виникла, Звездіч, в подробицях, викладає справжню історію фатального браслета і як доказ передає Євгену письмове свідоцтво баронеси. Арбенін божеволіє. Але перед тим як навіки зануритися в рятівний морок божевілля, цей «гордий» розум встигає кинути звинувачення самому Богу: «Я говорив Тобі, що ти жорстокий!»
Невідома торжествує: він отмщен цілком. А ось Звездіч безутішний: дуель при нинішньому стані Арбеніна неможлива, та, значить, він, молодої, повний сил і надій красень, навік позбавлений і спокою, і честі. 
|
