Воскресение, 29.03.2020, 08:23
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Мировая литература » Библиотека [ Добавить материал ]

Олег Чорногуз "Як поводитися в кіно" 8 клас
17.03.2013, 18:56

Олег Чорногуз

Книга веселих порад

Гумор i сатира

Як поводитися в кіно

 

Я не зупинявся б на цiй порадi, якби не бачив у тому життєвої потреби. Тим бiльше є товаришi, якi переконанi, нiбито кiно так владно входить у наше життя, що вiдтiсняє на другий план театр, оперу, фiлармонiю, цирк i навiть пiнг-понг. Воно, мовляв, уже так заполонило душу кiноглядача, що вiн, як табличку множення, знає, хто такий Олександр Довженко й Марчелло Мастроянi, Клод Лелюш i Марина Владi, дядечко Яковченко i Анук Еме, Сергiй Параджанов i Марсель Марсо, Бергман i Мокiмото.

Будь-коли й будь-де вiн (кiноглядач) може розповiсти вам, хто з них кiнорежисер, а хто кiноактор. Хто як грає i яке в нього хоббi. Не буду з цього приводу сперечатись. Може, й так. Може, глядач усе це й знає. А от як поводитися в кiно, то, я вас можу запевнити, знає не кожен. А все тому, що в нас i досi перед початком кiносеансу або ж у перервi мiж кiножурналом i кiнокартиною не читається лекцiя на тему "Кiноглядач i його поведiнка пiд час демонстрування фiльму".

Поскiльки це важливе питання випустили з планiв своєї роботи товаришi з кiнофiкацiї та працiвники культури, я, - на громадських засадах, зрозумiло, - вирiшив цю мiсiю взяти на себе. Моя перша порада: як тiльки ви зайшли до кiнозалу, негайно сядьте. Бажано - на своє мiсце. I, звичайно, в своєму ряду. Тодi знiмiть шапку (якщо ви її носите), скиньте пальто чи плащ i покладiть на спинку стiльця, що попереду вас. Якщо товариш чи товаришка безцеремонно почне лягати на ваш одяг, зробiть йому (їй) зауваження. Бажано голосно. У кiнозалi завжди треба розмовляти дуже голосно, бо iнакше вас не почують.

Роздягнувшись i добре вмостившись, лiзьте до кишенi. Своєї. Якщо ви жiнка - то до сумочки. Дiставайте бутерброд (хлiб iз сиром чи ковбасою) i їжте. Добре до ковбаси з хлiбом iде часник. Отож не забудьте прихопити з собою один-два зубчики. Коли ви не взяли бутерброд, то жуйте кекс, облизуйте ескiмо або лузайте насiння. Соняшникове, пiдсмажене на олiї.

 

Як тiльки на екранi з'являються титри, починайте читати. Теж голосно. Бажано так, щоб вас чули аж в останньому ряду. Читайте назву фiльму, чиєї студiї цей фiльм, читайте, хто якi ролi грає, потiм коментуйте всi подiї, що вiдбуваються на екранi. Це, як не дивно, у кiнозалах роблять не всi. Бiльше того, трапляються маловихованi типи, якi починають шикати, або, простiше кажучи, затуляти коментаторовi рота. Не дають чоловiковi розкритись до кiнця.

 

А як на мiй погляд, то нехай товариш поговорить. Адже вiд цього подвiйна користь: ви зайвий раз засвоїте, що вiдбувається на екранi, й дасте змогу сусiдовi чи сусiдцi показати себе.

 

Якщо ви надумаєтеся зупинити його чи її одразу ж пiсля того, як з'являться першi титри, то так i знайте, що далi вже ви не дiзнаєтесь, яка студiя завжди робить гарнi фiльми, а яка поганi, на чиї фiльми варто ходити, а чиї краще дивитися по телевiзору.

 

Тому не лайтеся з товаришем, не робiть йому нiяких зауважень. Хай читає, хай коментує, розповiдає, що буде далi, хто кого пiдрiже, а хто кого вб'є.

 

- Ось цей тип виживе,- покаже вiн на екран,- навiть пiсля семи ножових ран. А он того, що стоїть коло кабаре, задавить "мерседес".

 

Потiм несподiвано вiн на всю залу зарегоче, й ви на собi вiдчуєте, як впливає на нього сучасне кiно, зрозумiєте, яка перед вами чи за вами емоцiйно наснажена душа. Чи варто стримувати її поривання? Мабуть, нi. Бо не встигнете ви до пуття оцiнити його, як вiн iз вдячностi до вас, щоб ви не бились марно в догадках, не перенапружували мозок, розповiсть, за що саме вбили сторожа чи генерала.

 

- А ось цей субчик... Ось цей, що в плащi, поцупить картину "Монна Лiза".

 

Потiм вiд нього ви дiзнаєтесь, чим закiнчиться перша серiя i з чого почнеться друга. Бо товариш уже бачив цей фiльм двiчi, але пiсля цього пiде ще раз. Якщо ви несподiвано завовтузитесь, почнете нервувати, вiн вам порадить не переживати й не брати нiчого близько до серця. Бо це, по-перше, кiнофiльм, а по-друге, в ньому грають тi ж артисти, що вже грали, якщо ви пригадуєте, в "Фантомасi" й "Анжелiцi". Пояснить, де саме Жан Маре, а де Мiшель Мерсьє. Якщо це наш фiльм, то покаже вам Iвана Миколайчука. Розповiсть, як йому довiрили головну роль у "Тiнях забутих предкiв".

 

- До речi, ви знаєте, що "Тiнi" у Францiї йшли пiд iншим заголовком - "Вогнянi конi", - схопить вас за плече той товариш. - Цей фiльм здобув у свiтi найбiльше призiв, дипломiв i медалей, а в нас нiхто не мiг додивитись до кiнця.

 

Ви починаєте прислухатись, але раптом помiчаєте вiльне мiсце в передньому ряду. Пiдводитеся. За вами схоплюється ще десяток-другий кiноглядачiв. Починають пострiлювати спинки стiльцiв. Iз темряви вискакує адмiнiстратор. Адмiнiстратор - вона, жiнка. У кiнозалах чомусь завжди жiнки за адмiнiстраторiв.

 

- Товаришi, сiдайте, - кричить адмiнiстратор.- Ще не кiнець. Це тiльки така музика!

- А я хочу пересiсти, - кажете ви.

- Як це ви хочете пересiсти? - дивується вона. - А якщо всi отак почнуть пiд час сеансу пересiдати? Ви уявляєте, що буде в залi?

- Та, бачите, он у першому ряду є вiльне мiсце, а я того... короткозорий, - кажете ви.

У цей момент у залi зчиняється гамiр.

- Не дадуть спокiйно кiно додивитись! - зiтхає один.

- Сiдай уже! Чого ти стовбичиш? - вигукує iнший.

 

Ви вiдходите до стiни й намагаєтесь пошепки щось пояснити адмiнiстратору. Адмiнiстратор вас не слухає й каже вам, що в кiно треба сидiти на одному мiсцi з самого початку й до кiнця. А ви, виявляється, i цього не знали. Нарештi адмiнiстратор не витримує й каже:

 

- Ну, хiба вам доведеш? Iдiть уже сiдайте, але щоб це було востаннє...

Ви обiцяєте й кидаєтесь до облюбованого вами мiсця. У цей час у залi спалахує свiтло, й ви ще встигаєте прочитати: "Кiнець першої серiї".

                                                                         

 

- А будь ти проклята, - кажете ви самi до себе, але вас хапає адмiнiстратор за руку.

- Ви ще й досi не можете заспокоїтись? - питає вона. - Ганяєте по залу, людей нервуєте, ще й лаєтесь. Мабуть, за мiтлою скучили? Це я вам можу органiзувати. Тротуари все одно нiкому пiдмiтати...

 

На щастя, кiноглядачi виносять вас на своїх плечах аж на вулицю.

- Фу-у! - полегшено зiтхаєте ви. А до ваших вух долiтає:

 

- Ну й народ пiшов! Не народ, а дикуни. Гунни! Половцi! I коли вони вже навчаться поводитись у кiно, як люди?..

А й справдi - коли?..

 

Категория: Библиотека | Добавил: panova
Просмотров: 84895 | Загрузок: 0 | Комментарии: 10 | Рейтинг: 3.1/317
Всего комментариев: 3
3 ЕЛЕНА   [Материал]
Мне понравилось !!!

2 Ярослав   [Материал]
норм
раджу прочитати

1 Антон   [Материал]
хахахахаха
смішно всім раджу

Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск