Тема: Пізнавальне значення світової літератури. Зображення в ній життя, побуту, звичаїв, світогляду, духовних і моральних цінностей різних народів світу. 6 клас
Мета: формувати уявлення учнів про пізнавальне значення світової літератури, про зображення в ній життя, побуту, звичаїв, світогляду, духовних і моральних цінностей різних народів світу; розвивати пам’ять, увагу, навички монологічного мовлення; виховувати любов до книги, до читання.
Обладнання: додаток № 1. Презентація (8 слайдів): портрети письменників, поетів та їх книжок, які були прочитані школярами у 5 класі.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності.
1. Вступне слово вчителя.
Сьогодні ви дізнаєтеся про національні особливості літератур народів світу. Ми поговоримо про пізнавальне значення світової літератури, про те, що в книжках ми багато дізнаємося про саме життя. Книги, як люди, змушують нас сумувати і радіти, плакати і сміятися ¬– все, як у справжньому житті.
2. Виразне читання учнем вірша С.Я. Маршака «Первое сентября».
(Привітання вчителя з Новим навчальним роком, з продовженням мандрівки у Світ літератури).
3. Бесіда за питаннями.
- Хто автор вірша, який щойно прозвучав? Чи знайоме вам це ім’я? Що ви знаєте про нього, про його твори?
- Які твори, вивчені в 5 класі, вам запам’яталися, чому?
- Хто з письменників, чиї книжки ви читали влітку та яких ми будемо вивчати в шостому класі, вам найбільше сподобався? Чим саме?
- Спробуємо сформулювати визначення, що таке література?
- Як ви гадаєте, яке її значення в житті людини?
- Ви любите читати?
- Що б ви сказали своєму однолітку, хто не любить читати ( учні шукають аргументи за те, що читати, це корисно і цікаво )?
4. Обговорення висловлювання І. Франка.
Література… повинна бути робітницею на полі людського поступу… Вона громадить і описує факти щоденного життя, вважаючи тільки на правду…а заразом аналізує їх і робить з них виводи… сама ціль літератури – служити народові – вимагає, щоб вона була зрозумілою.
(«Література, її завдання і найважніші віхи» // Франко І. Твори: у 20 т. – Т.16. – С.5 – 13)
- Як ви розумієте це висловлювання видатного українського письменника?
ІІ. Вивчення нового матеріалу.
1. Робота з підручником.
2. Слово учителя.
Отже, література має пізнавальне, виховне значення. Читаючи художній твір, люди отримують естетичну насолоду.
3. Словникова робота.
Сьогодні на уроці ми зупинимося на пізнавальному значенні літератури. Знайдемо у тлумачному словнику значення слів «пізнавати», «пізнавальний».
Пізнавати – 1) осягати розумом явища об’єктивної дійсності, одержувати істинне уявлення про кого-небудь, що-небудь;
2) виявляти, бачити, впізнавати в кому-небудь, чому-небудь кого-небудь знайомого або щось знайоме.
Пізнавальний – відображення в свідомості людини явищ реальної дійсності, їхньої суті.
4. Бесіда.
- Що ми можемо пізнати, читаючи художню літературу? (Дізнаємося про життя, звичаї, світогляд, побут, духовні та моральні цінності різних народів.)
- Що таке духовні й моральні цінності? Що ви знаєте про це з уроків етики?
(Відповідь учні дають, використовуючи підручник «Етика».)
5. Слово вчителя (мандрівка картою світу) з елементами бесіди.
На цій карті, де лише зазначені найбільші міста, бачимо поряд із Києвом, Москвою, Нью-Йорком, Парижем, Делі мало кому відомий Уелен. За що йому така честь, маленькому населеному пункту, що розташований неподалік від мису Дєжнєва, який є крайньою східною точкою величезного Євроазійського материка. Він свідчить про те, що весь простір за ним аж до іншої крайньої точки на заході пройдений, освоєний людьми.
В Уелені народився і виріс видатний чукотський письменник Юрій Ритхеу. Саме з книг цього письменника ми пізнаємо цей дивовижний край – Чукотку.
Який він, край льодовиків, пронизливих вітрів, де живуть морські могутні кити, білі ведмеді, нерпи, баклани? Чи живуть там люди? Чи схожі вони на нас? Про що думають? Що вони вважають духовними цінностями?
Відповіді отримуємо відразу, читаючи книги Юрія Ритхеу. Ось одна з них «Сучасні легенди».
Ми дізнаємося, що на березі океану жила Нау, дівчина, що розуміла пташину, звірину мову, та й вони її добре знали і розуміли. «Нау чувствовала себя одновременно упругим ветром, зеленой травой и мокрой галькой, высоким облаком и синим бездонным небом…
Она никогда не смотрела на себя со стороны и не задумывалась, чем отличается от жителей земных нор, от гнездящихся в скалах, от ползающих в траве. Даже угрюмые черные камни были для Нау живыми и близкими. И ко всему, что она видела – живому, имеющему свой голос и свой крик, безмолвному, но движущемуся, и пребывающему в вечном покое, – она относилась одинаково ровно и спокойно». (С. 4 – 5). Безтурботною, веселою, життєрадісною була вона до тих пір, поки не прийшло до неї кохання. Незвичайне! Вона покохала кита – Реу. «А теперь что-то другое накатилось на нее. Будто она только что проснулась, и мгновение пробуждения затянулось, и она как бы заново видела небо, синее море, холмы с зелеными травянистыми склонами…
Теперь Нау бежала по тундре, упруго отталкиваясь от пружинящих кочек, она вдруг останавливалась и склонялась над крохотным голубым пятнышком цветка, словно осколком неба, упавшим с зенита. Голубой глазок качался на тонком зеленом стебельке, и Нау слышала пронзительный, уходящий вдаль звон…» (С. 6).
Ось як кохання внутрішньо змінило Нау.
А як змінився Реу?! «И вдруг она увидела необычное… Подумалось, что это просто видение ослепленных блеском воды глаз. Да, это был фонтан, в котором пробивалось солнечное сияние, и кит, приткнувшийся к берегу. Но, по мере того как Нау всматривалась в морского великана, он становился все призрачнее, как бы растворялся в облаке мельчайших капелек воды.
Нау моргнула несколько раз, чтобы рассмотреть кита. Но его не было.
Не было и фонтанчика с солнечной радугой. Вместо всего этого она увидела пенной оторочке прибоя человека.
Он стоял и смотрел на нее черными, как у нерпы, глазами…Человек сделал шаг навстречу, и Нау показалось на миг, что за его плечами мелькнула радуга.» (с. 8).
Це були перші люди в цій пустельній землі. Реу зробив глибоку земляну нору, зверху з жердин, що підібрав на березі, зробив покрівлю, яку накрив дерном та сухою травою. Всередині житло вистелив шкурами диких тварин.Таким було перше житло перших людей.
Навесні Нау народила дітей – китинят, які, коли підросли, покинули батьків і відправились у відкрите море.
Потім народилися ще двоє хлопчиків, яким батько розповідав про їхніх старших братів:
Киты и люди – это один народ!
Соединившись, земля и море
Родили людей, чье пастбище –
Волны и пучина морская,
Торосы в зимнюю пору!
Волны морские, застыв,
Обратились в тундровые холмы,
Поросли травой, испещрились ягодой,
И все живое, что есть на тундре,
Имеет братьев в волнах морских…
Киты и люди – один народ!
Мы – братья моря и земли!
И рождены для вечной дружбы.
Проходили роки, народжувались діти, але були вони людьми. Реу старішав і відчув поклик Вічності, зібрав він дітей своїх і сказав: «Мне скоро предстоит покинуть вас навсегда. Как только рассеются тучи и путь в ясное небо будет открыт, я отправлюсь в дальнюю дорогу… Но прежде чем уйти, я хочу поговорить с вами … Самое главное – никогда не забывайте, что у вас есть могущественные родичи в море. От них вы ведете свое происхождение, и каждый кит – это ваш родственник, родной ваш брат. Быть братом другому – это не значит внешне походить на него. Братство в другом. Когда вы поднимаетесь на высокие скалы над морем, у вершины вы видите каменные обломки, многие из которых напоминают человека. Не приходит же вам в голову называть их своими братьям и вести свое происхождение от холодного камня… Мы пришли на землю, потому что есть высшее проявление живого – Великая Любовь. Она сделала нас людьми, сделала меня человеком. И если вы будете любить друг друга, любить своих братьев, – вы всегда будете оставаться людьми… Любовь всесуща. Я думаю, что в этом мире мы не одиноки. В старинных преданиях китового племени говорится о таких, как я… Может, где-то есть другие Галечные косы, на которых стоят яранг и ваши братья ловят нерп, добывают моржей и поют песни о море… Ищите и умножайте себе братьев, потому что только в единении вы будете сильны…”
В этот год у берегов Галечной косы было необыкновенное скопление китов, словно каждый из них хотел попрощаться с родичем своим, уходящим сквозь облака. Они приближались к берегу, где в безмолвии сидел Реу. Иногда рядом садилась Нау, и оба они вспоминали молодость, когда на пустынном берегу Великая Любовь соединила кита и человека.
Реу думал о тех, кто оставался в море и на берегу после него. Что же, он не сетовал на судьбу. Наверное, он был счастлив, потому что именно ему выпало стать человеком, познать Великую Любовь, о которой говорилось в древних китовых легендах. И всем казалось, что случившееся с Реу могло происходить только в сказках… Значит, сказка – это правда, в которую иногда перестают верить…» (Цитування за книгою Рытхеу Юрий «Современные легенды» / Советский писатель).
6. Бесіда.
- Про що ви дізнались з цього уривка?
- А про те, як живуть сьогодні на Чукотці, чим займаються, як полюють, ви дізнаєтеся з подальших сторінок цієї книги або багатьох інших, в яких письменник відкрив світові таку віддалену від нас Чукотку. Ми побували на Півночі. А таких мандрівок ви можете здійснити чимало, завдячуючи книгам, які ви прочитали влітку.
- Що ви дізналися нового з них?
- Які уроки отримали, читаючи книжки влітку?
(Діти розповідають про книги, прочитані влітку, зазначаючи, що найбільш вразило, здивувало, не залишило байдужим.)
ІІІ. Домашнє завдання.
1. Прочитати і переказати статтю підручника «Пізнавальне значення світової літератури».
2. Підготувати усну розповідь про книгу, прочитану влітку, яка найбільше сподобалася.
ДОДАТОК: Презентація
|
