Вступ

Сильніше за любов злоба горить,
Сильніше за красу вражає бридь,
Але життя росте лишень з любові,
Лишень краса людей навчає жить.
                    Д. Павличко

    Поезія завжди була тим літературним жанром, що найглибше розкривала почуття автора, його моральні риси, вміння бачити світ і розказати про нього нам, читачам. Проходять роки, а справжня лірика не щезає, а живе, незважаючи ні на які перешкоди, ні на які зміни в суспільстві. Такі твори порушують “вічні теми”, а саме: любов, смерть, патріотизм. “Вічною” темою в творчості кожного поета є кохання. 
    Інтимна українська лірика – найдавніша за часом, але вивчення її і сьогодні є дуже актуальним. У ході свого історичного розвитку Україна переживала і переживає дуже багато скрутних часів, тяжкі були суспільні, соціальні умови життя українського народу.
 Багато разів нашому народові забороняли писати, розмовляти рідною мовою. Але, незважаючи на це, українська мова жива, існує багата українська література, серед якої ми знаходимо інтимну лірику. Багато літературознавців сьогодні звертаються до вивчення української інтимної лірики від перших її проявів до шедеврів сучасних поетів.
    Українська література “породила” багатьох відомих талановитих майстрів слова. Одним з таких співців є поет з далекого підкарпатського села Дмитро Васильович Павличко. Творчість Д.Павличка вже понад півстоліття залишається в центрі уваги читачів, літературних критиків, істориків літератури, а також методистів-педагогів. Вона є органічною частиною сучасного літературного про-цесу, одним з активних його чинників.
    Як людина багатогранного обдарування, Павличко утвердив себе в поезії, публіцистиці, літературній критиці, сценаристиці, а в переломні 90-ті роки активно заявив про себе і як визначний політичний діяч, був одним з тих хто “кував… ланцюг сподвижницького Руху” , виборював незалежність України. Однак Д.Павличко завжди був і залишається сьогодні передусім поетом, він є автором таких широко відомих книг, як “Любов і ненависть” 1953, “Моя земля” 1955, “Прав-да кличе” 1958, “Гранослов” 1968, “Сонети подільської осені” 1973, “Таємниця твого обличчя” 1974, “Світовий сонет: Антологія” 1983, “Спіраль” 1984, “Рубаї” 1987, “Покаянні псалми” 1994.
    Великий внесок в літературознавство Д.Павличко зробив як критик, його праці: літературно-критичні статті і виступи – зібрані в збірках “Над глибинами” 1983 р. і “Біля мужнього світла “ 1988 р. Д.Павличко – дуже талановитий перекладач. У трьохтомному виданні творів Д.Павличка третій том займають “Переклади” (1989. – 493 с.). Автор перекладав твори поетів колишнього Радянського Союзу, а також твори світових майстрів: Петрарка, Данте Алігієрі, Шекспіра, Гарсіа Лорка, Рільке і багатьох інших.
 Творчість Д.Павличка багата за тематикою, жанрами, стилями, але найбільш виділяється його інтимна лірика, якій він приділяє багато уваги. Д.Павличко створив цілі цикли “Пахощі хвої”, збірки “Таємниця твого обличчя” 1974, 1979 рр. інтимної поезії. Дослідження еволюції творчої індивідуальності митця, його художнього світу на прикладі інтимної лірики є актуальним і можливим зараз, бо можна опертися на значну джерельну базу. 
    Літературні портрети Д.Павличка здійснили такі літературознавці:
- Бурляй Ю. Боєць життя нового. – К., 1963;
- Ільницький М. Дмитро Павличко. Нарис творчості. – К.,1985;
- Барабаш С.Г. Серце вільне і пісенне… – К.,  1986.
Це найбільш цінні і вагомі монографії до вивчення творчості Д.Павличка .
Юрій Бурляй називає вчителів нового майстра, наголошує на народні джерела народно-пісенних інтонацій його віршів. Критик аналізує цикл “Пахощі хвої”, збірки “Моя земля”, підкреслює символічне і метафоричне багатство цих поезій, накреслює на єдність ліричного героя і самого автора. Ю.Бурляй підкреслює, що Д.Павличко мав добру поетичну школу, мудрих вчителів, особливо виділяє його єдність зі стилем І.Франка.
М.Ільницький взагалі опрацьовував поезію молодих авторів і окремо Д.Павличка. У своїй праці літературознавець аналізує збірки поета “Любов і ненависть”, “Земля”, “Сонети Подільської осені”, “Таємниця твого обличчя”. М.Ільницький подає ідейно-художній аналіз збірок і окремих поезій. Багато уваги приділяє аналізу поезій інтимної лірики, підкреслює філософську єдність почуття кохання з життям, створення автором образів хліба, зерна, ниви. Літературознавець простежує символіку кольорів в поезіях, що має фольклорне джерело. Велику увагу приділяє аналізу сонетів. 
С.Г. Барабаш більше звертає увагу в своїй праці на пісенність поетичного доробку Д.Павличка. Він наголошує на тому, що багато поезій стали піснями, деякі, навіть, вважаються народними, бо їх знає і співає багато українців. Особливому аналізу літературознавця підлягла поезія “Я стужився, мила, за тобою”, що стала піснею “Явір і Яворина”. Аналізуючи різні поезії Д.Павличка, С.Барабаш наголошує на тому, що “поезія Д.Павличка – то вічне диво, вічна таємниця.” 
До аналізу поетичного доробку Д.Павличка, особливо інтимної лірики, у вступних статтях до його підсумкових видань, у літературознавчих статтях на сторінках журналів і газет звертались і  такі літературознавці: А.Малишко “Грані таланту” 1968, В.Моренець “Сто робіт і одне начало” 1989, І.Дзюба, І.Равлів, Р.Іваничук, О.Мороз “Сонетарій Дмитра Павличка” 1971,  Ю. Мельничук, А.Макаров “Золотий колір любові” 1975, В. Абліцов, О.Никанорова, І.Денисюк, В.Лесик “Естетичні обрії поета” 1989, П.Осадчук “Поезія – молодість душі” 1989.
    Літературознавці досліджують лірику Д.Павличка, приділяють велику увагу до аналізу інтимної лірики, створюють глибокий ідейно-художній аналіз поезій різних збірок, виділяють образну палітру творів, самобутність творчого доробку митця.
    Ґрунтовний аналіз творчої еволюції Д.Павличка, здійснений В.Моренцем в “Історії української літератури ХХ ст.” (книга 2,ч.ІІ) – К., 1995 р.
    “Для Д.Павличка найвищою правдою завжди була і залишається краса, і всі естетичні аспекти його творчості замикаються саме на ній. Поезія Д.Павличка – це гармонійне поєднання правди життя і високої художності. Взагалі, Д.Павличко – дуже талановитий поет, майстер свого діла. Конфліктність ліричних сюжетів, антитезність мислення, медитативність, притчевість залишаються прикметами його поетики; тонке відчуття слова, майстерне володіння традиційними, канонічними формами і засобами ритмомелодики, бароковість і ускладненість характеризують його поезії.” 
    У роботі перед собою я ставлю такі завдання:
-    здійснити ідейно-художній аналіз інтимної лірики представника шістдесятників Дмитра Павличка;
-    визначити основні риси творчості Д.Павличка;
-    простежити розвиток інтимної лірики поета від збірок ранньої творчості до подальших поезій;
-    показати майстерність автора в створенні сонетів;
-    розкрити зв׳язок поезій Д.Павличка і І.Франка.