Відгук на сучасну дитячу прозу
Дивовижна дружба
Сміх дуже допомагає жити!
Леся Вороніна
Рідненькі мої, бабусенька і дідусь!
Пише вам листа ваша маленька внученька _______ . Так скучила за вами, хоча все літо гостювала у вас. Ці канікули були неперевершені!
Хочеться подякувати дідусеві за книгу Лесі Вороніної «Прибулець з країни нямликів», яку він мені купив перед моїм від’їздом. Я так нею захопилась, швидко прочитала, хоча там сто двадцять п’ять сторінок. Дідусю, а ти ж знав, що я великі книги не люблю читати! Але ця книга просто кумедна фантастика, читається так легко і швидко. А яка вона яскрава, з гарними кольоровими малюнками!
Любі мої, ви сварили мене, що я багато часу проводжу за комп’ютером, але на цей раз я винайшла багато цікавого про авторку цієї книги. По-перше, бабусенько, Леся Вороніна твоя землячка, теж з Києва і захоплюється, як і ти, українським фольклором, особливо піснями. Хоча я далеко від тебе, моя рідненька, але коли засинаю, відчуваю твій голос, твої пісні. По-друге, ця сучасна письменниця дуже працьовита, багато професій опанувала, поки стала відомою. Леся Вороніна написала і продовження моєї книги - «Нямлик і балакуча квіточка» - це перша за роки проведення конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі» дитяча книжка, що увійшла до п’ятірки фіналістів у 2008 році. Обов’язково прочитаю! А голос Лесі Вороніної ви можете почути, бо зараз вона працює ведучою програм на Радіо Культура.
А тепер познайомлю вас з головними персонажами книги «Прибулець з країни нямликів». Уявляєте, це ніякі не прибульці, а ціла країна дивовижних створінь - чарівників, які живуть у стінах наших будинків, на мою думку, дуже схожих на домовиків, про яких я чула від дівчинки з вашого села. Нямлики не роблять шкоди добрим господарям, а навпаки дбають про їх добробут. А один із нямликів - Буцик подружився з дівчинкою Олянкою, у стінах квартири якої він жив. З Буциком і Олянкою якраз і відбуваються різні пригоди, про які написано у книзі. Це і чаклунство Буцика від неймовірної сили манної каші, і розкриття хитрощів киці виховательки Олянки, і перемога над клоунами-стрибунцями, від чар яких люди ставали лютими та жорстокими, та над володарем подушок, до якого у пастку потрапив Буцик, і чарівне перенесення в український музей, і приборкання чарівних істот у селі бабусі Олянки.
Завдяки цим пригодам я пізнала багато цікавого. Уявляєте, родина Олянки є предками славетного козака Мамая. За допомогою чарівного Мандрівного Калейдоскопа, який дав Буцик, дівчинка зі своїм братом Дмитриком, що приїхав до них у гості з далекої Австралії, потрапила у часи козацтва. Мені найбільше сподобався цей розділ. Дідусенько, а може і ми є предками славних козаків? Які вони були мужні, волелюбні! Так от, Олянка і Дмитрик опинились у старовинній українській хаті. Там була піч, на якій повно глиняних іграшок: півників-свистунців, баранців. Біля печі довжелезний рогач, щоб ставити горщики на вогонь, старовинне кресало. Тоді не було сірників, треба було викрешувати іскру з двох камінців. Як же людям важко було раніше жити без сучасної техніки, сучасних предметів?! Цим діткам пощастило: перед ними з’явився їхній предок козак Петро Мамай, убраний у полотняну сорочку, жупан і широкі шаровари. На поясі у нього висіла крива шабля. Дмитрик навчив козака кидати бумеранг, з яким ніколи не розставався. Мамаю так це сподобалось, що він обміняв бумеранг на свою шаблю. Рідненькі мої, ви не повірите, але ця пригода з дітьми сталася у «Музеї народної архітектури та побуту України», а вранці по радіо передавали новину, що на картині, де був зображений козак Мамай, замість шаблі з’явився австралійський бумеранг. Я так у це повірила, що забула, що це ж книга. Читала і ніби сама переживала всі пригоди Олянки.
А яка ж чудова дівчинка ця Олянка, я хочу походити на неї. Вона дуже шляхетна, уміє берегти таємниці, жодного разу не зрадила нямликового секрету, потайки приносила у металевій коробочці від льодяників Чарівну Страву - манну кашу Буцику з дитсадка, бо від неї він ставав великим, як людина, і мав чарівну силу. Я ще більше полюбила манну кашу! Також Олянка навіть ризикувала заради свого друга Буцика, коли його утримував один злий сусід Олянки - дядько Петро. І тільки дівчинка, пересиливши себе, зуміла піти вночі до нього у квартиру і допомогла звільнити свого друга. Це чуйна з добрим серцем дівчинка, справжній друг.
Ця дивовижна дружба Олянки і Буцика надала мені також багато корисних порад:
- не можна користуватися тим, що тебе люблять, бо це нечесно,
- ніколи не можна завдавати прикрощів тим, хто тебе любить,
- люди, яким у дитинстві не купували іграшок, коли виростають, починають гратися у дуже жорстокі дорослі ігри,
- слово дав – тримай,
- найкраще заняття у світі – здійснення мрій.
А найголовніше: «Козацькому роду – нема переводу», бо, мабуть, кожна родина українців має предків козаків.
Бабусенько, я дещо дізналась про цікаву тваринку - коалу, яка може бути домашньою тваринкою, як у нас кошеня. Також я зрозуміла, що таке дайвінг – пірнання з аквалангами на морську глибину. Батьки Олянки цим займались і вивчали життя підводних мешканців. Дідусю, пам’ятаєш ми про таку справу дивились в одній телепередачі, я тоді не зовсім розібралась. А ще мене вразило те, що раніше на місці моря в деяких місцях був ліс. Доказом цьому є бурштин – смола дерев, яка стікала, застигала на сонці, а коли затопило водою те місто, то вона скам’яніла. Сьогодні хвилі викидають її на берег. На вигляд як камінь, але дуже легка.
Бачите, яку цікаву, пізнавальну книгу завдяки тобі, дідусю, я прочитала.
Ще раз дякую за книгу! Я вже пообіцяла подружці Наталці дати почитати, у класі вже черга бажаючих.
Дуже хочу, щоб ви мені купили і надіслали другу книгу Лесі Вороніної «Нямлик і балакуча квіточка». Буду чекати!
До побачення, мої рідненькі! Не хворійте! Не забувайте, що ви обіцяли приїхати на Новий рік.
10 жовтня 2010 року Ваша онука ___________
Пасічник Юлія, 6 клас
|