Протягом усіх етапів свого розвитку людина оволодіває необхідними видами діяльності через спілкування, мовлення. Збагачення мовлення набуває особливого значення, бо на основі цього формується свідомість майбутнього громадянина. Цей складний процес супроводжується словесною за формою та виховною за змістом системою, що знайшла своє яскраве втілення у фольклорі.
З погляду лінгводидактики, «...найбільш лаконічно та компактно виховний ідеал українського народу збережений у фольклорі...». «...Фольклор з успіхом допомагає дітям пізнавати основні природні явища та процеси, збагачує певними знаннями з багатьох сфер життя, розвиває мислення та мовлення, пізнавальні здібності...». Переносячи ситуації з фольклорних зразків до власного життя та навпаки, діти вчаться адекватно реагувати на життєві ситуації, правильно оцінювати явища навколишнього світу, розширюють власний світогляд і збагачують мовлення.
Ефективність використання фольклору полягає у тому, що він «базується на принципах природо- та культуровідповідності, розглядає національно-мовне виховання як невід'ємну частину природи та генези самого народу». Саме фольклор дає змогу формувати в учнів ті людські якості, які властиві менталітету української нації.
    Процес збагачення мовлення учнів засобами фольклору відбувається під впливом ряду факторів: психолого-педагогічних, соціологічних та соціолінгвістичних. Ефективність цієї роботи залежить від сприйняття та відтворення фольклорних зразків у різних сферах життя: у сім'ї, школі, громадських місцях, у ЗМІ, бо активний словник школярів формується під впливом того середовища, в якому вони живуть.
    На думку В.Я. Мельничайка, великого значення у роботі з учнями набуває та частина лексики, що найбільш яскраво передає самобутність і національний колорит української мови.
Головним шляхом подолання інтерференції, як стверджує у своїх дослідженнях В.І. Тихоша, є автоматизація мовленнєвих навичок, активне залучення до процесу мовлення колоритних українських лексем, які містяться у фольклорних творах.
    Мовне самовираження народу є предметом уваги не лише педагогів і лінгвістів, а й психологів та етнолінгвістів. Як стверджують у своїх працях Л.К. Генералова, Ю.О. Сорокін, Н.М. Уфімцева, вивчення специфічної лексики через аналіз фольклорних творів дає змогу учням отримати інфор-мацію про українські традиції та звичаї, предмети побуту тощо, що сприяє засвоєнню школярами матеріалу з історії та культури рідного народу, по-ширює коло знань з фольклору та мовних особливостей української мови, збагачує мовлення вихованців.
Для того, щоб процес збагачення мовлення був ефективним, необхідно, на думку М.І.Жинкіна, розвивати довготривалу пам'ять, за допомогою якої легше зрозуміти процес формування словникового запасу у мозку кожної людини. Як показав процес навчання у школі, ефективним є вивчення учнями напам'ять творів певних фольклорних жанрів – прислів'їв, приказок, загадок, народних пісень, гуморесок тощо.
    Щоб повніше усвідомити красу і невмирущість фольклору, звернімося до його теоретичних тлумачень.
Термін фольклор ввів у 1846 році W.J.Thoms для визначення старовинної поезії, обрядів, вірувань, що зберігаються не в письмовій, а в усній формі в пам'яті народу, із уст в уста передаються від покоління до покоління протягом віків.
В «Енциклопедії українознавства» зазначено:
«Фольклор – (англ. folklore – народні знання, народна мудрість) на відміну від письмової словесності, зберігається в пам'яті народу і, за традицією, іноді через століття передається з вуст в уста від покоління до покоління».
У книзі «Українське народознавство» знаходимо таке значення цього терміна: «Фольклор, або усна народна творчість — від англ. folklore – на-родна мудрість, творчість) – складова художньої культури народу, його неписана словесність».
Визначення, яке подає «Літературознавчий словник — довідник»: «Фольклор, або народна творчість — (від англ. folklore – народні знання, народна мудрість) — поняття, що увійшло в ужиток у II половині XIX століття, охоплюючи сло¬весне мистецтво, краєзнавство, етнографію, словесний фольклор, народні танці, народний театр, народне ужиткове мистецтво тощо».
У посібнику «Літературознавчі терміни» автором подано своєрідне визначення фольклору: «Фольклор — це усна поетична творчість народу, характерними ознаками якої є колективність творення, масовість побутування, анонімність, імпровізаційність у виконанні та часта багатоваріантність».
    Отже, чітко окреслимо основні ознаки фольклору:
1)    анонімність (втрата авторства в процесі побутування, що водночас є і процесом колективного творення);
2)    варіативність (паралельне існування кількох варіантів одного і того ж фольклорного твору);
3)    імпровізаційність (співтворчість у процесі виконання, додавання або віднімання елементів фольклорного твору);
4)    усність (усна форма творення, побутування, синхронічна та діахронічна передача).
Проте для використання на уроках рідної мови доцільно обрати не всі жанри фольклору, а лише ті, які відповідають таким вимогам:
—    ураховувати вікові та індивідуальні особливості учнів 5-6 класів;
—    обирати такі методи і форми навчання та виховання, які б ураховували схильність учнів 5-6 класів до форм і методів роботи початкової школи (наприклад,  гра, мовна ситуація, діалог тощо);
 

   При відборі жанрів фольклору для їх використання з метою збагачення мовлення учнів 5-6 класів доцільно керуватися такими критеріями: порівняно невеликий обсяг твору; зв'язок з життєвим досвідом учнів; доступність змісту; легкість для опрацювання та запам'ятовування; можливість самостійного створення творів подібного жанру; відповідність конкретного жанру фольклору певному мовному матеріалу.
   На основі психологічних, вікових та індивідуальних особливостей школярів 5-6 класів, знань теорії і практики фольклору, критеріїв відбору жанрів фольклору з метою збагачення мовлення школярів відібрано такі жанри фольклору:
—    календарно-обрядова поезія – колядки, щедрівки, веснянки,   русальні, купальські, петрівочні та жниварські пісні;
—     соціально-обрядова поезія – колискові пісні, забавлянки, потішки, примовки, лічилки, скоромовки, замовляння;
—     необрядова поезія – ліричні та жартівливі пісні, коломийки, частівки;
—     прозовий фольклор – казки, билини, легенди, перекази, народні оповідання, новели, анекдоти, народні жарти, прислів'я, приказки, загадки.
Ураховуючи те, що ефективним засобом навчання учнів мови й збагачення мовлення виступає фольклор, необхідно пам'ятати, що ця робота має проводитись систематично, але у тому дозуванні, яке вчитель вважатиме оптимальним на коленому уроці з огляду на мовний матеріал і тему уроку.
     Проблема збагачення мовлення проявляється в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність.
Нормативність мовлення – це дотримання правил усного й писемного мовлення, правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо.
Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість вислову.
Естетичність мовлення – це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можливостей мови. Оптимально підібрані темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитат або фразеологізмів, прислів'їв чи приказок, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення – усі ці та інші резерви мови роблять мовлення естетично привабливим.
Особливої уваги потребує навчання школярів вести діалог – бесіду не лише на теми, визначені програмою, а й на будь-яку актуальну тему, що висуває життя.
Наприклад: Складіть два діалоги за темою «Природа навесні»: 1-й — із використанням еле¬ментів фольклору, 2-й — без таких елементів. Який із текстів є більш виразним? 
    На спеціальних уроках розвитку зв'язного мовлення у 5-6 класах виконувались такі види робіт для збагачення мовлення засобами фольклору: усний опис на тему «Хата моєї бабусі»; аналіз будови тексту народної казки за вибором; аналіз змісту та художніх засобів фольклорного тексту за вибором; порівняння однакових текстів, поширених своїми словами та фольклорними елементами; моделювання ситуації спілкування «Фольклор у моєму житті»; доведення або спростування власних або чужих думок із залученням прислів'їв чи приказок; читання вголос текстів пісень (колискових, ліричних, жартівливих); створення власної казки, наприклад, до теми «Традиційна повага до старших в Україні», (з дотриманням будови народної казки); сприймання на слух оповідання про Богдана Хмельницького, визначення його основної думки; докладний переказ із елементами опису зовнішності людини; оповідання про Богдана Хмельницького; усний твір-роздум на основі власного досвіду «Історія мого роду»; переказ з елементами опису природи за самостійно складеним планом за текстом леген¬ди «Тополя»; усний твір-роздум «Роль матері в українській сім'ї» із використанням власних думок та фольклорних елементів; твір-опис на основі особистих вражень за картиною К. Білокур «Соняшники», лист до бабусі; ділові папери, оголошення про свято у класі; стислий переказ тексту, сприйнятого на слух, за легендою «Зозуля»; переказ близько до тексту улюбленої казки; твір-роздум на тему «Сімейні традиції українців»; письмо-вий роздум на морально-етичну тему «Традиційна пошана до батька в українській сім'ї»; вибірковий переказ тексту «Богдан Хмельницький»; твір-казка із дотриманням структури народної казки; відгук на прочитану книгу чи переглянутий фільм на фольклорну тематику тощо.
      Процес розвитку мовлення тісно пов'язаний із удосконаленням навичок виразного читання. ЦІ навички базувалися на мовному чутті, розрізненні наголошених і ненаголошених складів, правильній інтонації, русі голосу та логічному наголосі. У зв'язку з цим та з метою плекання в дітях почут¬тя патріотизму та інтелігентності, на уроках використовували так звані мовні зразки текстів, усних та письмових висловлювань, які включали в себе цікаві, багаті зразки українського фольклору, — легенди, анекдоти, народні жарти, прислів'я, приказки, загадки, народні пісні та думи тощо.

Робота ведеться в 3 етапи:
1-й — підготовчий — ознайомлення учнів з термінами з фольклору, його зразками, випадками використання в усному та писемному мовленні у школі та повсякденному житті, структурі фольклорних текстів;
2-й — репродуктивний — осмислення, зіставлення, аналізу фольклорних текстів при опануванні мовного матеріалу та збагаченні мовлення;
3-й — продуктивний — вироблення вільного, свідомого, самостійного володіння зразками фольклору в усному та писемному мовленні.

Головним у роботі є:
—  раціональне поєднання фольклорних зразків і матеріалів підручника;
—  доцільний обсяг усних та письмових завдань;
—   значна увага збагаченню мовлення учнів та розширенню їхнього словникового запасу;
—    здійснення міжпредметних зв'язків (література, біологія, історія, географія).
Так, паралельно зі збагаченням мовлення школярів і поширенням їхнього словникового запасу, учні опрацювали основні розділи шкільного курсу з мови. 

Цікавими та ефективними виявилися наступні вправи:
• Відгадати загадки. Слова-відгадки записати у два стовпчик: у 1-й слова, в яких є відповідність між звуковим та буквенним складом, у 2-й — слова, у яких такої відповідності немає. Які народні прикмети погоди вам відомі?

Не мотор, а шумить,
Не пілот, а летить,
Не гадюка, а жалить             (Бджола).
Стоїть один баранець,
Пасе тисячі овець             (Місяць і зорі).
Стоїть над водою,
Хитає сивою бородою            (Очерет).
Що потилицю зубами дістане?     (Гребінь)
Що за Мартин
Почепився за тип?             (Мак)

• Записати прислів'я та приказки, пояснити їх значення. Від підкреслених слів утворити такі слова, в яких відбулися б чергування приголосних звуків. Наведіть синоніми до слова хижа.
У нас вітер хату мете,
Сонечко хліб пече,
Вода сама ллється, —
Все гаразд ведеться.
Налагодив собі дід хижу:
То лазили кішки, —
Стали лазити собаки             (Нар. творчість).
• Записати прислів'я та приказки. Як ви їх розумієте? Знайти у наведених реченнях вивчені орфограми. Усно сформулювати відповідні правила.
Як особисто ви ставитесь до праці та лінощів?
Багато снігу — багато хліба. Чужим добром не забагатієш. Весна днем красна, а на пироги пісна. У заздрісних на все очі великі. Маленька праця краща за велике безділля. Де слова масні, там пироги пісні. Не підсувай соломи до вогню. Вовк в овечій шкурі прийшов. Зима спитає, де літо було. Рання пташка сонце сповіщає. Без клинка не ' розколеш дубка. Хто нікому не вірить, той і сам віри не має. Ненагріте залізо не зігнеш (Нар. творчість).
• Записати прислів'я та приказки, пояснити їх зміст. Підкреслити граматичні основи речень. Скласти мінітвір, взявши як тему одне з прислів'їв.
Правда і в морі не потоне. Правда і з дна моря виринає, а неправда – потопає. Все минеться, – одна правда зостанеться. Правда світліша за сонце. Без одного Василя обійдеться весілля. Нащо кращий скарб, коли в сім'ї лад. Не спіши язиком, – квапся ділом.
• Записати та пояснити прислів'я. Усно з'ясувати відтінки лексичних значень слів діло, робота, ремесло, праця, труд.
Діло майстра величає. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Ремесло за плечима не висить та хліба не просить, а хліб дає. Ремесло має золоте дно. Без роботи день роком стає. Яка робота, така й плата. Ховається від роботи, як собака від мух. З праці радість, а з безділля – смуток. Праця годує, а лінь марнує. Сталь гартується в огні, а людина – в труді. На чужий труд ласий не будь (Нар. творчість).
•    Створити каламбури (римовані рядки) на основі омонімів: м'ята (рослина) – м'ята (нерівна).
•    Записати  стійкі народні порівняння, розрізняючи діалектизми та професіоналізм. Навести 4-5 власних прикладів.
    Язик став, як підошва. 
    В горлі, наче хто цвяхи позабивав. 
    У животі, наче дратвою стягнуто. 
    У вухах, мов шилом штрихає. 
    А   самого,   мов   на   кіл   натягнуто   (Нар. творчість).
• Записати та прокоментувати зміст поданих нижче прислів'їв та народних прикмет погоди. Пригадати та записати ще 4-5 подібних прикмет.
Теплий квітень, мокрий май? — буде добрий урожай. Як у травні дощ надворі, то восени – хліб в коморі. Буває, що літній тиждень цілий рік годує. Багато снігу — багато хлібу (Нар. творчість).
• Провести конкурс на тему «Народ скаже, як зав'яже» (на кращого знавця прислів'їв та приказок).
    Хліб — сіль їж, а ...     (правду ріж). 
    Дружній череді й ...     (вовк не страшний)
    Не вчи вченого ...         (їсти хліба печеного). 
    Краще пізно, ніж ...     (ніколи).
• Записати та відгадати загадки. Виписати з них іменники, виконати їх морфологічний розбір.
Спробуйте створити 2-3 загадки.
Повзун повзе, на собі голки везе     (їжак).
Наскакався, назвивався,
Та під припічком сховався         (Віник).
Сидить баба серед літа
У сто сорочок одіта             (Цибуля).
• Записати прислів'я та приказки, пояснити їх зміст. Виписати з них числівники, вказати їх граматичні ознаки. Наведіть власні приклади прислів'їв з числівниками.
Наговорити сім мішків гречаної вовни. Під сімома вітрами. Сім п'ятниць на тиждень. Працювати до сьомого поту. Знати, як свої п'ять пальців. Десятою дорогою обходити. Працювати до десятого поту. Одна нога тут, а друга — там. Стригти під одну гребінку (Нар. творчість).
• Записати й пояснити прислів'я. Підкреслити дієслова, виконати їх  повний морфологічний розбір. Які норми поведінки поважаються у вашій родині?
Ремесло — не коромисло, плеч не відірве. Не на брехні світ тримається. Не випхано, так виведено. Не підливай масла у вогонь. Не все перескакуй, інколи й перелазь. Не спитавши броду , не лізь у воду. Не тоді коня сідлати, коли треба сідати.
• Прочитати, записати та відгадати загадки. Виписати прислівники разом зі словами, до яких вони відносяться. Складіть усний твір-опис зимового пейзажу.
    Хто малюнок на вікні
    Уночі зробив мені?         (Мороз)
    Двічі родиться,
    А один раз помирає         (Птах).
    Узимку горою,    
    А влітку водою             (Сніг).
• Доповнити прислів'я та записати їх. Підкрес¬лити усі службові частини мови, вказати їх граматичні ознаки. Яких людей називають бджолами, а яких — ведмедями? Доведіть власну думку.
    Без діла...             (слабіє сила).
    Ладом усе...         (можна).
    Світ не без...         (добрих людей). 
    Бджола мала, а й та... (велике діло робить).
    Без труда не...         виловиш й рибку із пруда). 
    Тяжко тому жить, хто... (не хоче робить).
• Прочитайте фразеологічні звороти, розкрийте їх значення. Які з них можна вважати синонімічними? Із поданими фразеологічними зворотами письмово складіть речення.
    Де козам роги утинають... 
    Куди Макар телят не ганяв... 
    Куди ноги несуть...        (Нар. творчість)
• Записати слова і словосполучення. Порівняти матеріали першої та другої колонок. Розкажіть про випадок із власного життя, використавши на-ведені слова та словосполучення.

Багато говорити і все направду    Замилювати очі.
    Язик без кісток: що хоче те лопоче.
    Городить ні те, ні се.
    Сипле з пустого в порожнє.
Перестаратись у чому-небудь    Передати куті меду.
Посваритися    Глек розбити.

• Прочитати й записати подані фразеологізми, пояснити їх значення. Які людські якості вони ілюструють? Навести 3-4 власні приклади.
Добра, як з курки молока, а з верби — петрушки. Доливати масла в огонь. Який іде, такого й на віз бере. Надибав свій свого. З нього допомоги, як з осики груш. З цапа ані вовни, ані молока (Нар. творчість).
• Прочитати прислів'я та образні народні порівняння, пояснити їх значення, скласти з ними речення.
    Говорить так, як три дні хліба не їв. 
    Набрав, як борщу на шило.
     Не хоче, лк кобила вівса.
    Розуміється, як теля на пирогах (Нар. творчість).
• Прочитати і записати фразеологічні ряди, в дужках вказати лексичне значення кожного ряду. Скласти діалог з використанням цих фразеологізмів.
    Ні риба, ні м’ясо.        Віч-на-віч.
    Ні рак, ні риба.        Сам на сам.
    Ні пес, ні баран.        На дві пари очей.
    Ні пава, ні ґава.        На чотири ока.
    Ні два, ні півтора.    Ні те, ні се.
• Записати речення, дібравши з довідки потрібні за змістом прикметники – постійні епітети. Пояснити, як дібрані слова зміцнюють та прикрашають опис.
Котику – братику! Несе мене лиска за ... ліси, за ... гори, за ... води, - порятуй мене! Була собі в одного царя ... донька. Унадився колись давним – давно один ... змій десь у якусь слободу людей їсти. Щороку посилали цьому змієві дань: або ... парубка, або дівку ... (Нар. творчість).

Довідка: кленові, молодого, старший, красну, крути, бистрії.

• Записати рядки з народних пісень. Визначити в поданих реченнях, які з прикметників мають повні форми, а які – короткі. Чи можна у цих реченнях короткі форми замінити повними? Змалюйте цю ситуацію власними словами. Чи втратив текст виразність і яскравість?
    То не сивая зозуля закувала,
    Ні дрібная пташка в саду защебетала.
    А, ще, молод козак, вислужайся
    За два коні ворони,
    За дві шаблі золоти.
    Там мій милий ходить,
    Ворон — коня водить     (Нар. творчість).
• Записати та відгадати загадки. Підкреслити числівники разом з іменниками, з якими вони вжиті. Знайдіть описи капусти та соняшника у літературі з природознавства. Чим різняться ці описи? Які з них вам більше подобаються? Чому?
    Головата, дженджулиста, 
    Сорочок оділа триста, 
    А нога — одна         (Капуста).
    Сімсот соколят на одній подушечці сплять (Соняшник).
• Записати і відгадати загадки. Виписати числівники, виконати їх  морфологічний розбір. Які загадки про природні явища ви знаєте? Наведіть приклади.
    Махнула одна птиця крилом, – 
    Закрила півсвіту рядном     (Ніч). 
        Йде одне слідом за тобою, 
        Утікай — не утечеш, 
        Доганяй — не доженеш     (Тінь). 
    На долину, на поділ 
    Ліг один великий віл     (Туман).
• Записати та відгадати загадки. Підкреслити в них займенники, виконати їх морфологічний розбір. Складіть власну загадку про сонце.
Всі його люблять, всі його чекають, а хто по¬дивиться, – кожен скривиться (Сонце). Що коло тебе біжить, а не дожене? (Тінь) Усе мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв. (Барвінок) Якої пряжі нема в продажу? (Павутиння).
• Записати й відгадати загадки. Підкреслити зворотні дієслова. 
    Стоїть, колихається, головою величається, 
    А торкнеш – кусається         (Будяк). 
    Що воно: в воді родиться, з хвостом водиться, 
    А як виростає, — то хвіст відпадає? (Жаба). 
    У воді росте, кохається, а вкинь у воду – злякається (Сніг).
• Записати та відгадати загадки. Підкреслити в них дієслова, визначити дієвідміну. Пригадайте і скажіть, які імена найчастіше зустрічаються у фольклорних текстах?
    Що приходить тихо, а відходить з шумом?     (Сніг)
    Лежить Гася, простяглася, як встане, – неба дістане  (Дорога).
    Несеш – бряжчить, покладеш – мовчить         (Ланцюг).
• Записати й пояснити прислів'я. Підкреслити дієслова, виконати їх морфологічний розбір. Якою темою об'єднаю ці прислів'я? Створіть мінітвір  «Як я розумію дружбу» із використанням фольклорних елементів і запишіть його. 3-4 прислів'я вивчіть на пам'ять.
    Ремесло – не коромисло, плеч не відірве. 
    Не на брехні світ тримається. 
    Не підливай масла у вогонь. 
    Не все перескакуй, інколи й перелазь.
    Не  спитавши броду, не лізь у воду      (Нар. творчість).
• Розіграти діалоги, використавши подані нижче прислів'я. Указати в діалогах дієслова, 5-6 з яких (за вибором) розібрати як частину мови.
    Шануй учителя, як родителя.
    За одного вченого десять невчених дають.
    На те коня кують, щоб не спотикався (Нар. творчість).