Павло Тичина  "Ви знаєте, як липа шелестить..."

Ви знаєте, як липа шелестить

У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди збуди, цілуй їй очі.

Кохана спить…

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Ви знаєте, як сплять старі гаї?

Вони все бачать крізь тумани.

Ось місяць, зорі, солов’ї…

«Я твій», - десь чують дідугани.

А солов’ї!..

Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

Лірика: інтимна

Тема: опис краси кохання крізь сприйняття і розуміння природи.

Ідея: потрібно цінувати красу не лише зовнішню, а й внутрішню; заклик до збереження кохання, обережного ставлення до нього.

Художні засоби:

 "Кохана спить", "Ви знаєте" - анафора

"Липа шелестить" - епіфора

"старі гаї" - епітети

"(гаї) все бачать", "сплять гаї" - метафори

"місяць, зорі, солов'ї" – градація

Алітерація: "ш", "т", "н", "п"

Асонанс: "и", "а"

Паралелізм: природа - почуття

"Ви знаєте, як липа шелестить?", "Ви знаєте, як сплять старі гаї?" - риторичне запитання

риторичні оклики: "Солов'ї", "Знаєте, як сплять гаї!"

Ви знаєте, як липа шелестить                    / а

У місячні весняні ночі?                              / б

Кохана спить, кохана спить,                      / а

Піди збуди, цілуй їй очі.                            / б

Кохана спить.                                              /а

Ви чули ж бо: так липа шелестить.           / а

Чотирьохстопний ямб з пірихієм, перехресне римування, чоловіча та жіноча рими.

U_ /UU/ U_ /UU /U_

U_ /UU /U_ /U_ /U

U_ /U_ /U_ /U_ /

U_ /U_ /U_ /U_ /U