СОН
Марку Вовчку
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
«Сон» («На панщині пшеницю жала» (1858)).
Тема: Зображення непосильної праці жінки-кріпачки, яка мріє про майбутню щасливу долю своєї дитини.
Ідея: Засудження панства, самодержавства, що гнобило простий люд, лишало його можливості вільно жити і працювати на рідній землі.
Основна думка.
А) кріпацтво є перешкодою для повноцінного щасливого життя народу; непосильна праця, приниження гідності, безправ’я, відсутність волі — ось, що характерно для уярмленого селянства;
Б) сон — це мрія кріпачки, її прагнення здобути волю хоч не собі, а своєму синові.
Жанр: Громадянська лірика.
Поезія присвячена Марку Вовчку.
У січні 1858 року Тарас Григорович познайомився з Марком Вовчком, оповідання якої читав ще в засланні, дуже ними захоплювався, розцінював їх як важливий внесок у тогочасну українську літературу. Шевченко мав великий вплив на Марію Олександрівну, заохочував її до творчості. Ці письменники щиро приятелювали.
Римування: Перехресне.
Віршовий розмір: Ямб.
Художні особливості поезії.
Порівняння: «Попестила; і ніби сном /Над сином сидя, задрімала».
Повтори: «дожать… дожинать», «вольній… волі». Епітет: «веселім полі».
В основі сюжету — протилежності: воля — неволя, дійсність — сон героїні (мрія), реальний нелюдський життєвий лад — омріяний народний суспільний ідеал. Отже, в образку жорстока реальність протиставляється мрії, що здійснюється лише в сні. Емоційне піднесення в зображенні сну забезпечується зростаючою ритмікою вірша, емоційною лексикою, адже героїня переживає щастя:
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі...
Життєствердні світлі інтонації (нагнітання однорідних членів речення — епітетів з позитивною оцінкою: уродливий, багатий, не одинокий, а жонатий) перериває пробудження й повернення в сумну реальність:
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла.
Цікаво, що автор не дає ніякої оцінки зображуваному — вона читається в інтонаціях і тональності вірша, у контрасті дійсності й мрії. Тема суворої прози підневільної виснажливої праці, мовчазного відчаю та безнадії і водночас змалювання радісного ідеалу щасливої та вільної селянської родини широко висвітлена не тільки в поетичній творчості Т. Шевченка, а й у малярстві: «Селянська родина», «На пасіці», «Свята родина» та ін.
Спробуйте відповісти на запитання:
• Які часи зображені у творі? Хто є головною героїнею?
• Про що свідчать умови праці селянки?
• Чому жінка заснула над дитиною? Що вона побачила під час сну? (…Син Іван /І вродливий, і багатий, /Уже засватаний, жонатий /На вольній бачиться)
• Чим зумовлено те, що їй наснилося?
• Чи був цей сон віщим для жінки?
• Чому кріпачка вимушена була брати Івана-немовля із собою, на панське поле?
• Як жінка сприйняла побачене, прокинувшись від сну?
• Через що героїня твору не могла тривалий час перебувати біля дитини?
• Чи встигне вона, на ваш погляд, «дожать до ланового»?
• Про що свідчить закінчення твору?
• Чому доля жінки-кріпачки була важкою?
• Як сам автор ставиться до героїні своєї поезії?
• Які зараз має жінка соціальні гарантії по догляду за дитиною?
• Сон кріпачки — це можлива реальність чи її марення?
• Людина — творець власного майбутнього? Чи стосується ця фраза героїні твору?
|