Пятниця, 29.03.2024, 15:57
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Украинская литература » Анализ произведений [ Добавить материал ]

Шевченко Т. «У нашім раї на землі»
15.01.2016, 21:21

«У нашім раї на землі» (1849)

Тема: Розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.
 Ідея: Возвеличення святості матері, того найціннішого, що є для кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.
Основна думка: «Слово мамо. Великеє, /Найкращеє слово!»
 Композиція.
Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя і розповідь про героїнь своїх творів.
Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському.

Вірш «У нашім раї на землі...» написаний  у період перебування поета в засланні. У творі зображено дві типові долі матері-кріпачки: матері, яка народила дитину в шлюбі, і матері-покритки. Обидві долі трагічні. Першу матір, яка милується своєю дитиною, не може нею нарадуватися, чекає сумна й тяжка доля, адже в умовах кріпацтва годі сподіватися на добре життя: жінка втрачає дітей, які «розійшлись на заробітки, в москалі». Вона залишається сама в холодній зимовій хаті, яку нікому витопити. А як світло й урочисто починалася поезія — з перших же рядків в уяві виникає образ Божої Матері із дитиною на руках:

У нашім раї на землі 
Нічого кращого немає, 
Як тая мати молодая 
З своїм дитяточком малим.

     Отже, тональність вірша змінюється: від урочистої й теплої на початку — до сумної в середині й трагічної в кінці. У другій частині вірша в образі покритки автор зображує покріпачену, пригноблену Україну (пригадайте подібні жахливі картини в поемі «Сон» («У всякого своя доля...»): «То покритка попідтинню // 3 байстрям шкандибає, // Батько й мати одцурались // И чужі не приймають!»):

І будеш щаслива. 
Та не довго. Бо не дійде 
До зросту дитина, 
Піде собі сліпця водить, 
А тебе покине 
Калікою на розпутті, 
Щоб собак дражнила...

Про зображення знедоленої жінки в Шевченкових поезіях так писав М. Рильський: «Такого полум'яного материнства... і такої жіночої муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері».

Прочитайте вірш, подумайте над питаннями.
• Яке середовище називають раєм?
• Що для поета є святим?
• Яким чином даний твір пов’язаний з біографією митця?
• Через що дивується і водночас сумує поет, коли побачив дівчину з дитиною?
• За що ми повинні бути вдячними своїм матерям?
• У чому поет вбачає святість образу матері? 
• Чим пояснити те, що кожна дитина для матері є її гордістю? 
• Яка доля очікує Йванів, коли вони подорослішають?

• Чому старість самотньої жінки — це її безпорадність і важке життя? 
• Що мав на увазі поет, зазначаючи про матір: «А ти, великомучениця»?
• Яким чином ця поезія Т. Шевченка ідейно пов’язана з іншими його творами? 
• Через що красуня дівчина втрачає свою привабливість? 
• Чому батьки виганяли своїх дочок з позашлюбною дитиною з дому? Чи було це морально виправданим?
• Чим пояснити зневажливе ставлення людей до жінки-по-критки?
• Про що може розпитати дитина-байстря у матері, коли вона стане дорослою? 
• Яку долю буде мати така дитина?
• Яке покарання може понести мати від своєї дитини? 
• У чому поет вбачає трагедію жінки-покритки?
• Над чим змушує поміркувати Тарас Григорович читача своєю поезією?
• Яким же вбачає автор райське життя на землі?

        «Чи вважаєте ви своє життя раєм?»

"У нашім раї на землі"

У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Буває, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї Матері святої,
Що в мир наш Бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. — Це моє!
Моє! — І дивиться на його,
І молиться за його Богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці.
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. — А подивіться!
Моє найкраще над всіми! —
І ненароком інший гляне.
Весела, рада, Боже мій!
Несе додому свого Йвана.
І їй здається, все село
Весь день дивилося на його,
Що тілько й дива там було,
А більше не було нічого. 
Щасливая!..
Літа минають.
Потроху діти виростають,
І виросли, і розійшлись
На заробітки, в москалі.
І ти осталася, небого.
І не осталося нікого
З тобою дома. Наготи
Старої нічим одягти
І витопить зимою хату.
А ти нездужаєш і встати,
Щоб хоч огонь той розвести.
В холодній молишся оселі
За їх, за діточок.

А ти,
Великомученице! Села
Минаєш, плачучи, вночі.
І полем-степом ідучи,
Свого ти сина закриваєш.
Бо й пташка іноді пізнає
І защебече: — Он байстря

Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась
Краса твоя тая,
Що всі люде дивувались?
Пропала, немає!
Все забрала дитиночка
І вигнала з хати,
І вийшла ти за царину,
З хреста ніби знята.
Старці тебе цураються,
Мов тії прокази.
А воно таке маленьке,
Воно ще й не лазить.
І коли-то воно буде
Гратись і промовить
Слово мамо. Великеє,
Найкращеє слово!
Ти зрадієш; і розкажеш
Дитині правдиво
Про панича лукавого,
І будеш щаслива. 
Та не довго. Бо не дійде
До зросту дитина,
Піде собі сліпця водить,
А тебе покине
Калікою на розпутті,
Щоб собак дражнила,
Та ще й вилає. За те, бач,
Що на світ родила.
І за те ще, що так тяжко
Дитину любила.
І любитимеш, небого,
Поки не загинеш
Межи псами на морозі
Де-небудь під тином.

Категория: Анализ произведений | Добавил: panova
Просмотров: 16392 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 1.5/2
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск