1. Зразки дієвідмінювання дієслів в теперішньому часі:
І дієвідміна
Однина Множина
1 ос. ід-у кол-ю чу-ю ід-емо кол-емо чу-ємо
2 ос. ід-еш кол-еш чу-єш ід-ете кол-ете чу-єте
3 ос. ід-е кол-е чу-є ід-уть кол-ють чу-ють
II дієвідміна
Однина Множина
1 ос. робл-ю бач-у го-ю роб-имо бач-имо го-їмо
2 ос. роб-иш бач-иш го-їш роб-ите бач-ите го-їте
3 ос. роб-ить бач-ить го-їть робл-ять бач-ать го-ять
За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.
2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7)становлять окрему групу.
До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).
До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:
Друга дієвідміна
а) Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї-) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:
бачи-ти бач-у бач-ать
вари-ти вар-ю вар-ять
дої-ти до-ю до-ять
леті-ти леч-у лет-ять
сиді-ти сидж-у сид-ять
крича-ти крич-у крич-ать
До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боя-тися, стоя-ти (з основою на -я), спа-ти (з основою на -а не після шиплячого), біг-ти (з основою на приголосний).
Перша дієвідміна
б) Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:
1) дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:
ви-ти (док. завити) ви-ю ви-ють
жи-ти жив-у жив-уть
кри-ти кри-ю кри-ють
ми-ти ми-ю ми-ють
ни-ти ни-ю ни-ють
ши-ти ши-ю ши-ють
чу-ти чу-ю чу-ють
В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний И не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.
2) Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:
білі-ти білі-ю білі-ють
жовті-ти жовті-ю жовті-ють
сині-ти сині-ю сині-ють
3) Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:
гна-ти жен-у жен-уть
закиса-ти закиса-ю закиса-ють
міша-ти міша-ю міша-ють
писа-ти пиш-у пиш-уть
сія-ти сі-ю сі-ють
4) Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:
буд-ува-ти буд-у-ю буд-у-ють
гор-юва-ти гор-ю-ю гор-ю-ють
намал-юва-ти намал-ю-ю намал-ю-ють
Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва-ти — бу-ва-ю, бу-ва-ють; відчу-ва-ти — відчу-ва-ю, відчу-ва-ють. Але: ку-ва-ти — ку-ю, пізна-ва-ти — пізна-ю, ста-ва-ти — ста-ю;
5) Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:
поло-ти пол-ю пол-ють
поборо-ти побор-ю побор-ють
6) Дієслова з основою інфінітива на -ну-:
гляну-ти глян-у глян-уть
кину-ти кин-у кин-уть
7) Дієслова з основою інфінітива на приголосний:
нес-ти нес-у нес-уть
пас-ти пас-у пас-уть
тер-ти тр-у тр-уть
8) Дієслова з основою на -ота-:
бульк-ота-ти булькоч-у булькоч-уть
мурк-ота-ти муркоч-у муркоч-уть
9) Окремі дієслова:
жа-ти жн-у жн-уть
іржа-ти ірж-у ірж-уть
реві-ти (й ревти) рев-у рев-уть
сла-ти (= посилати) шл-ю шл-ють
сла-ти (= стелити) стел-ю стел-ють
хоті-ти хоч-у хоч-уть
Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завмер-ти — замр-у, замр-уть, замр-и; тер-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упер-ти — упр-у, упр-уть, упр-и. Але: дер-ти — дер-у, дер-уть, дер-и; жер-ти — жер-у, жер-уть, жер-и.
|