Прикметники м'якої і твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи.

Відмінкові закінчення прикметників твердої групи в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому- в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій- у жіночому роді.

Відмінкові закінчення прикметників м'якої групи у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:

Якщо основа м'якого прикметника закінчується м'яким приголосним й, у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї 
(край безкраїй, безкрая, безкрає, безкраю).

Перед голосним о приголосний й зберігається (край безкрайого, безкрайому, безкрайою).

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (кого? що?- приємне враження, вірного друга).

Прикметники твердої і м'якої груп чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини, крім закінчення -ому, можуть закінчуватися як на -ому, так і на -ім (на світлому -  світлім, на білому- білім).

У множині прикметники обох груп мають такі закінчення:

Морфологічний  розбір  прикметника

     1.Слово для розбору.

     2.Частина мови (прикметник).

     3. Початкова форма (називний  відмінок однини чоловічого роду).

     4. Розряди за значенням:

            а) якісний – який?, має ступені порівняння;

            б) відносний – який?, не має ступенів порівняння;

            в) присвійний – чий?, не має ступенів порівняння;

            г) перехідний з однієї групи в іншу – вжитий у переносному значенні.

     5. Ступінь порівняння (нульовий, вищий (проста чи складена форма),  найвищий  

        (проста чи складена форма) для якісних прикметників).

     6. Рід, число, відмінок (визначається за родом, числом і відмінком іменника, від  якого залежить

         прикметник).

     7. Група за кінцевим приголосним основи (тверда (-ий), м’яка (-ій), прикметники  на  –лиций).

     8. Форма ( повна (усі) – стягнена (усі) або нестягнена (чорнії, темная, зеленеє), коротка (зелен).

     9. Синтаксична роль в реченні.

     10. Знайдіть спосіб творення.

     11.  Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Зразок розбору.

Пісня – найкраща зброя, що гартує бойовий дух, і найкраща забавка, що звеселяє душу.

Найкраща – прикм., почат.ф. -  найкращий, яка?, якісн., жін., одн., Н.в., найвищ.,  прост. ф., повн., стягн., тв. гр., означ.

Бойовий – прикм., почат.ф. – бойовий, який?, відносн., чол., одн., Зн.в., повн., стягн., тв. гр., означ.

Синьоокий — прикметник, означає ознаку предмета, відповідає на питання який? поч.ф.-синьоокий, якісний,повна форма, нестягнена, тв.гр, ч.р., одн., Н.в, означення.

Способи творення прикметників

Префіксальним способом прикметники утворюються від:

а) прикметників: сильний — пресильний; високий —невисокий;

б) іменників (із прийменником без): без меж — безмежний; без крил — безкрилий.

Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

а) іменників: сон — сонний; книга — книжний, книжковий;

б) прикметників: білий — біленький, білесенький, білісінький, білуватий; тісний — тіснуватий;

в) дієслів: гнути — гнучкий; брати — беручкий; пекти — пекучий;

г) прислівників: тут — тутешній; вчора — вчорашній.

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменників: без талану — безталанний; при школі — пришкільний.

Основоскладанням утворюються прикметники від:

а) двох прикметників: кислий і солодкий — кисло-солодкий; світлий і синій — світло-синій;

б) сполучення іменника і прикметника або числівника: довгі ноги — довгоногий; сільське господарство — сільськогосподарський.

Складносуфіксальним способом (складанням основ з додаванням суфікса) утворюються прикметники від словосполучень:п'ятнадцять років — п'ятнадцятирічний, десять поверхів — десятиповерховий, лівий бік — лівобічний.

Правопис прикметників

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов'язані зі специфікою їх вимови, словотвору і формотворення.

Правопис префіксів

Слід розрізняти префікси пре- і при-:

а) префікс пре- (можна замінити на слово ДУЖЕ )

вживається переважно у якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний, преподобний, престол;

б) префікс при-

вживається у прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками зі значенням наближення: пригірок, прикордонний; неповноти дії: присісти та приєднання: прибити;

в) префікс прі-

вживається тільки у словах прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід розрізняти слова, у яких пре-, при- входять до складу кореня і не є префіксами:

Пре-: президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем'єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий.

При-: приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів:

а) -н(-ий) у більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

б) -н(-ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в уріх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, ш: братній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній,ранній, самобутній, суботній, хатній, ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни: баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин,Марія — Маріїн, Софія — Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), ш: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка—Мелащин, |сваха — свашин.

г) -ин-, -ичн-, -ист- пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

ґ) -ічн- після м'яких приголосних: академічний, анархічний;

д) -їн-, -їст-, -їчн після голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов'їний;

є) -ев- уживається після м'яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березне'вий, груше'вий, овоче'вий, си'тцевий;

є) -єв- пишеться після м'яких н, т або й: алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

ж) -ов- вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або й: вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду:майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве. У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев-                  (-єв) чергуються з -ів (-їв): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв;

з) -уват-, а після м'яких приголосних -юват-, уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

и) -оват- уживається в прикметниках, якщо наголос падає на о: плисковатий, стовбоватий;

і) -овит- уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий;

ї) НАГОЛОШЕНІ прикметникові суфікси -анн-, -енн-, які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі;

й) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-, -н- викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний;

к) перед суфіксами -ськ- деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

— к, ць, ч + -ськ- дають -цьк-: гірник — гірницький, молодець — молодецький, парубок — парубоцький, ткач — ткацький;

— г, ж, з + -ськ- дають -зьк-: боягуз — боягузький, Запоріжжя — запорізький, Париж — паризький, Прага — празький;

— х, ш, с + -ськ- дають -ськ-: залісся — заліський, товариш — товариський;

л) приголосні основи -к-, -ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: безпека — безпечний, вік — вічний, кінець — кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний. Приголосний основи -ч- зберігається: ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Написання прізвищ прикметникової форми

Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Трошина — Трошиної, Трошиній, Трошину, Трошиною, у Трошиної; Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинському, Коцюбинського, Коцюбинським, на Коцюбинському.

Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Мостовому (при Мостовім), при Безсмертному (при Безсмертнім).

Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін(-їн), відмінюються, як іменники твердої групи II відміни; в орудному відмінку вони мають прикметникові закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне -і може зберігатися або переходити в е або о: Якимов — Якимова, Якимову, Якимова, Якимовим, при Якимові (-у); Степанків — Степанкова (-ківа), Степанкову (-ківу), Степанкова (-ківа), Степанковим (ківим), при Степанкові (-ківі, -у).

Написання російських прізвищ та географічних назв підпорядковується правилам української орфографії, але має ряд особливостей, пов’язаних переважно з передачею букв на позначення голосних у російській мові.

Пишемо е:

- після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Степанов, Петров, Лермонтов, Новочеркаськ, Пенза, Воронеж, Онега, Зеленоводськ;

- у суфіксі -ев: після ц, р та букв, що позначають шиплячі, якщо прізвище утворено від слів, спільних для української та російської мов: Орел, Березово, Святцев, Писарев, Нехорошев, мис Рум’янцева, Ржев.

Пишемо є:

- у середині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа та м’якого знака: Раєвський, Гуляєв, Благоєв, Аляб’єв, Аркадьєв, Колгуєв, Єгор’євськ;

- якщо в українській мові є споріднене слово з голосним і: Бєлінський (білий), Бєдний (бідний), Сєченов (сікти), Слєпцов (сліпий), Бєлгород (білий), Благовєщенськ (вість), але: Лебедев (бо лебідь — лебедя), Хмельов (хоча хміль — хмелю);

- у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р та ц): Гордєєв, Ломтєв, море Лаптєвих.

Пишемо йо на початку слова і складу: Йолкін, Бугайов, Воробйов, Йолкіно, Соловйово.

Пишемо ьо у середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін, мис Дежньова, р. Оленьок.

Пишемо о під наголосом після ч, ш: Грачов, Щипачов, Рогачов, Сичовка.

Пишемо и:

- у суфіксі -ич та після ж, ч, ш, щ: Семенкевич, Шимкач;

- після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Чистяков, Щипачов, Тушино, Нальчик, Цимлянськ;

- в утвореннях від імен, спільних для російської та української мов: Борисов, Сидоров, Васильєв, Дмитров, Виноградов, Кисельов, Смирнов, Тихомиров, Виноградове, Михайлівське, Гаврилово, Клин, Кисловодськ, Липецьк, Курильскі острови, але Ніколаєв, Ніколаєвськ-на-Амурі (в українській мові ці імена звучать по-іншому);

- в окремих словах: Сибір, Новосибірськ;

- у префіксі при-: Привалов, Пришвін, Примор’я, Приволжя;

- у суфіксах -ик, -ич, -иц, -иш, -ович, -євич: Голик, Голицин, Радищев, Трублаєвич, Зимовники, Боровичі, Углич, Лиховиці, Ртищево;

- у закінченні географічних назв у формі множини (тверда основа): Валуйки, Горки;

- у складних географічних назвах, де и виступає сполучним звуком: Владивосток, П’ятигорськ.

Пишемо і:

- на початку слова: Ілієв, Ільєнку, Іжевськ, Іркутськ, Іванов, Ісаєв;

- після приголосних (крім шиплячих) у коренях слів і в суфіксах -ін-, -інськ-: Бірюков, Пушкін, Кузінський, Кінешма, Гагарін, Істомін.

Пишемо ї після букв, що позначають голосні, після апострофа, м’якого знака: Воїнов, Захар’їн, Ільїн, Троїцьк, Мар’їно, Ананьїно, Стоїн, Раїч.