Среда, 08.04.2020, 23:36
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Украинский язык » Правила [ Добавить материал ]

Прикметник як самостійна частина мови
10.01.2016, 16:11

ПРИКМЕТНИК

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання якийяка?якеякічийчиячиєчиї?

Наприклад: сміливий, щаслива, зелене, Васине, батькова, братове.

Поняття якості в прикметнику може бути виражене безпосередньо через відношення до інших предметів, або через відношення до особи чи істоти.

Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:

  • якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням:  сумна пісня, яскрава особистість
  • відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій: вступний тестприкордонний пост;
  • присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушникМартин зошит.

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:

золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний);

срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);

лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (якісний);

зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний).

Розряди прикметників за значенням

Якісні

виражають ознаку предмета, яка може виявлятися більшою чи меншою мірою

тихий — тихший — найтихіший; міцний — менш міцний — найменш міцний

Відносні

виражають ознаку предмета опосередковано, стосовно іншого предмета, дії чи обставини

кришталева ваза (ваза з кришталю), лісова стежка (стежка в лісі), народна твор­чість (творчість народу)

Присвійні

виражають належність предмета певній людині чи тварині й відповідають на питання чий?

Франкові твори, братів порт­фель, заяча лапа

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

Ступенювання прикметників

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Кожен зі ступенів має дві форми: просту і складену.

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.

1.Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою суфіксів-іш:

добрий — добр-іш-иймилий — мил-іш-ий,

довгий — дов-ш-ийміцний — міцн-іш-ий,    малий — мен-ш-ий.

   У деяких прикметниках при цьому можуть випадати суфікси -к-,-ок-,-ек-:

тон-к-ий — тон-ш-ий,

глибо-к-ий — глиб-ш-ий,    дале-к-ий — даль-ш-ий.

При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ. Буква щ пишеться у прикметниках: вищий, товщий (товстіший), кращий. Буквосполучення жч пишеться у прикметниках: ближчий, важчий, вужчий, дорожчий, дужчий, нижчий, тяжчий.

2.Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слівбільшменш:   яскравий — більш яскравий,швидкий — менш швидкий.

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.

1.Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника  вищого ступеня префікса най-дорожчий — най-дорожчий, міцніший — най-міцніший.  Значення найвищого ступеня порівняння можна посилити префіксами як-що-як-найдорожчийщо-найменший.

2.Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільшнайменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня слів від усіх (за всіх), над усетривожний — найбільш тривожний, тривожніший над усе.

ПРИСВІЙНІ ПРИКМЕТНИКИ

Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?

Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати- земля).

Присвітні прикметники творяться:

  від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сергіїв, братів);

  від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий) (орлине крило, заячий хвіст).

В деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).

Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).

Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (напр., срібний перстень (відн.)- срібний голос (якісн.)

ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Відносні прикметники виражають ознаку предмета опесередковано- через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).

Відносні прикметники виражають ознаки за за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала), за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).

ПРИСВІЙНО-ВІДНОСНІ ПРИКМЕТНИКИ

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність (орлина сім’я, журавлиний ключ).

Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка- від назв тварин за допомогою суфіксів -ськ (ий), -цьк (ий).

Присвійно-відносні прикметники можуть відповідати як на питання чий? чия? чиє?, так і на питання який? яке? які? (ластів’яче гніздо (яке? і чиє?), дівочі уста (чиї?).

Усі присвійно- відносні прикметники виступають тільки в повній формі.

Присвійно- відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних прикметників. Такі прикметники виділяються в окрему групу присвійно - якісних (дідівські закони, заяча душа, вовчий апетит).

З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполученнях (Прометеєв вогонь, лебедина пісня, куряча сліпота).

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здатності сполучатися з кількісно- означальними прислівниками (просто собачий холод, винятково дружня розмова).

Від цих прикметників суфіксально- префііксальним способом творяться означальні прислівники (по-батьківськи, по-ведмежому, по-материнському).

ВІДНОСНО-ЯКІСНІ ПРИКМЕТНИКИ

Відносні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Багатозначні слова своїм прямим значенням можуть лишатися в розряді відносних, а на основі переносних значень поступово створюються якісні прикметники, які на сучасному етапі ще сприймаються як похідні.

Так, напр., назви ознак предметів за різними відношеннями (малиновий напій, буряковий корінь) можуть вживатися і як назви кольорів, що сприймаються беспосередньо (малиновий стяг, буряковий рум’янець).

Багато назв кольорів віддавна сприймалися як відносні прикметники (срібна ложка і срібна голова (сива).

Деякі відносно- якісні прикметники мають ознаки якісних прикметників (напр., прикметники картинний, діловий, творчий можуть утворити вищий і найвищий ступені порівняння або синтаксично означатися кількісними словами занадто картинний, більш діловий, найбільш творчий).

Такі прикметники можуть ставати твірними основами іменників з абстрактними значеннями (картинність, творчість) або прислівників (картинно, мирно, творчо).

                          Повна та коротка форма прикметника

Більшість прикметників української мови функціонує у повній (змінній) формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має коротку (незмінну) форму: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен, потрібен, певен, годен, ладен, рад та ін. Прикметники у короткій формі мають нульове закінчення.

Повні форми прикметників існують у двох різновидах:   стягненій і нестягненій формах.

1.Нестягнені форми прикметників (лише жіночого і середньогороду) можливі у називному та знахідному відмінках однини і множини:гарная, гарнеє, гарнії; синяя, синєє, синії. Вони здебільшого трапляються в народній творчості та поезії.

2.Стягнені форми є загальновживаними :гарна, гарне, гарні; синя, синє, сині. Стягнені і нестягнені форми прикметників жіночого і середнього роду відрізняються закінченнями: у нестягненій формі-ая, (-яя),-еє(-єє),-ії(-її); у стягненій —-а(я), -е(-є), -і(-ї)

ТВЕРДІ ТА М'ЯКІ ПРИКМЕТНИКИ

За кінцевим приголосним основи- твердим чи м'яким- приголосні поділяються на прикметники твердої  і м’якої груп:

прикметники

приклади

тверда група

вразливий, сестрин, певен, чистий

м'яка група

майбутній, хатній, завтрашній, ранній

 

До твердої групи належать:

  • прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний (вразливий, добрий, прекрасний);
  • всі присвійні прикметники (Наталчин, батьків, тещин)
  • короткі форми прикметників (годен, рад, жив).

До м’якої групи належать:

  • якісні і відносні прикметники з основою на м'який нперед яким стоїть ще один приголосний (майбутній, новітній, останній);
  • прикметники, які у називному відмінку однини мають закінчення -ій (-я, -є): безкраїй, колишня, художнє;
  • прикметники на -шній, - жній, що утворені від прислівників (внутрішній, справжній)

Окрему групу складають складні прикметники на -лицийбілолиций, блідолиций, довголиций, круглолиций темнолиций, світлолиций тощо. Вони мають закінчення, властиві як твердій, так і м’якій групі, тому їх відмінювання треба запам’ятати.

Однина

    чол. рід                                     середн. рід                           жін. рід 

Н.   білолиц-ий                            білолиц-е                               білолиц-я 
Р.    білолиць-ого                        білолиць-ого                          білолиць-ої 
Д.   білолиць-ому                        білолиць-ому                         білолиц-ій 
Зн.  = Н. або Р.                             білолиц-е                               білолиц-ю 
Ор.  білолиц-им                           білолиц-им                            білолиць-ою 
М.    білолиць-ому (білолиц-ім)   білолиць-ому (білолиць-ім)   білолиц-ій 

                 Множина 

Н.  білолиц-і        Зн. = Н. або Р. 
Р.  білолиц-их     Ор. білолиц-ими 
Д.  білолиц-им     М.  білолиц-их 

 

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИКМЕТНИКА

рід:

чоловічий

жіночий

середній

лебединий, добрий

кімнатна, кмітлива

дівоче, веселе

число:

однина

множина

гарний, гарна, гарне

гарні

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий

золотий

золотого

золотому

золотий (золотого)

золотим

(на) золотому)

 

РІД ТА ЧИСЛО ПРИКМЕТНИКА

Змінення прикметника за родами та числами залежить від форм іменника, з яким він узгоджується (веселий хлопчина - весела дівчина- веселе свято- веселі діти).

ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Прикметники твердої і м’якої груп відмінюються за такими зразками:

Тверда група

 

чоловічий рід

жіночий рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

добрий

доброго

доброму

добрий (-ого)

добрим

(на) доброму

(-ім)

добра

доброї

добрій

добру

доброю

(на) добрій

 

 

середній рід

множина

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

добре

доброго

доброму

добре

добрим

(на) доброму

(-ім)

добрі

добрих

добрим

добрі (-их)

добрими

(на) добрих

                              М’яка група

 

чоловічий рід

жіночий рід

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

осінній

осіннього

осінньому

осінній (-ього)

осіннім

(на) осінньому

 (-ім)

осіння

осінньої

осінній

осінню

осінньою

(на) осінній

 

 

середній рід

множина

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

осіннє

осіннього

осінньому

осіннє

осіннім

(на) осінньому

(-ім)

осінні

осінніх

осіннім

осінні (-іх)

осінніми

(на) осінніх

 

Прикметники м'якої і твердої групи розрізняються кінцевим приголосним основи.

Відмінкові закінчення прикметників твердої групи в однині: -ий, -е, -ого, -ому, -им, -ому- в чоловічому і середньому роді; -а, -ої, -ій, -ою, -ій- у жіночому роді.

Відмінкові закінчення прикметників м'якої групи у непрямих відмінках (крім знахідного і орудного)- такі ж, але після попереднього м'якого приголосного, що на письмі позначається м'яким знаком:

тверда група

м'яка група

чорного

чорною

синього

синьою

 

Якщо основа м'якого прикметника закінчується м'яким приголосним й, у цьому випадку м'який знак не ставиться, а сама м'якість звучання передається буквами я, ю, є, ї 
(край безкраїй, безкрая, безкрає, безкраю).

Перед голосним о приголосний й зберігається (край безкрайого, безкрайому, безкрайою).

У знахідному відмінку однини прикметники чоловічого роду можуть мати залежно від форми іменника закінчення називного або родового відмінків (кого? що?- приємне враження, вірного друга).

Прикметники твердої і м'якої груп чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини, крім закінчення -ому, можуть закінчуватися як на -ому, так і на -ім (на світлому -  світлім, на білому- білім).

У множині прикметники обох груп мають такі закінчення:

 

тверда група

м'яка група

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

-их

-им

-ими

-их

-іх

-ім

-іми

-іх

Морфологічний  розбір  прикметника

     1.Слово для розбору.

     2.Частина мови (прикметник).

     3. Початкова форма (називний  відмінок однини чоловічого роду).

     4. Розряди за значенням:

            а) якісний – який?, має ступені порівняння;

            б) відносний – який?, не має ступенів порівняння;

            в) присвійний – чий?, не має ступенів порівняння;

            г) перехідний з однієї групи в іншу – вжитий у переносному значенні.

     5. Ступінь порівняння (нульовий, вищий (проста чи складена форма),  найвищий  

        (проста чи складена форма) для якісних прикметників).

     6. Рід, число, відмінок (визначається за родом, числом і відмінком іменника, від  якого залежить

         прикметник).

     7. Група за кінцевим приголосним основи (тверда (-ий), м’яка (-ій), прикметники  на  –лиций).

     8. Форма ( повна (усі) – стягнена (усі) або нестягнена (чорнії, темная, зеленеє), коротка (зелен).

     9. Синтаксична роль в реченні.

     10. Знайдіть спосіб творення.

     11.  Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Зразок розбору.

Пісня – найкраща зброя, що гартує бойовий дух, і найкраща забавка, що звеселяє душу.

Найкраща – прикм., почат.ф. -  найкращий, яка?, якісн., жін., одн., Н.в., найвищ.,  прост. ф., повн., стягн., тв. гр., означ.

Бойовий – прикм., почат.ф. – бойовий, який?, відносн., чол., одн., Зн.в., повн., стягн., тв. гр., означ.

Синьоокий — прикметник, означає ознаку предмета, відповідає на питання який? поч.ф.-синьоокий, якісний,повна форма, нестягнена, тв.гр, ч.р., одн., Н.в, означення.

Способи творення прикметників

Префіксальним способом прикметники утворюються від:

а) прикметників: сильний — пресильний; високий —невисокий;

б) іменників (із прийменником без): без меж — безмежний; без крил — безкрилий.

Суфіксальним способом прикметники утворюються від:

а) іменників: сон — сонний; книга — книжний, книжковий;

б) прикметників: білий — біленький, білесенький, білісінький, білуватий; тісний — тіснуватий;

в) дієслів: гнути — гнучкий; брати — беручкий; пекти — пекучий;

г) прислівників: тут — тутешній; вчора — вчорашній.

Префіксально-суфіксальним способом прикметники утворюються від іменників: без талану — безталанний; при школі — пришкільний.

Основоскладанням утворюються прикметники від:

а) двох прикметників: кислий і солодкий — кисло-солодкий; світлий і синій — світло-синій;

б) сполучення іменника і прикметника або числівника: довгі ноги — довгоногий; сільське господарство — сільськогосподарський.

Складносуфіксальним способом (складанням основ з додаванням суфікса) утворюються прикметники від словосполучень:п'ятнадцять років — п'ятнадцятирічний, десять поверхів — десятиповерховий, лівий бік — лівобічний.

Правопис прикметників

Під час написання прикметників трапляються значні труднощі, пов'язані зі специфікою їх вимови, словотвору і формотворення.

Правопис префіксів

Слід розрізняти префікси пре- і при-:

а) префікс пре- (можна замінити на слово ДУЖЕ )

вживається переважно у якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано. Крім того, префікс пре- виступає в словах презирливий, презирство й у словах старослов'янського походження: преосвященний, преподобний, престол;

б) префікс при-

вживається у прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками зі значенням наближення: пригірок, прикордонний; неповноти дії: присісти та приєднання: прибити;

в) префікс прі-

вживається тільки у словах прізвисько, прізвище, прірва.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід розрізняти слова, у яких пре-, при- входять до складу кореня і не є префіксами:

Пре-: президент, презент, препарат, прейскурант, престиж, прелюдія, премія, прем'єра, презентація, претендент, прерія, пресування, пресловутий.

При-: приватний, привілей, примха, призер, принцип, прилад, призма, присудок, природа, пригода, прикмета, присяга, приятель.

Правопис суфіксів:

а) -н(-ий) у більшості якісних і відносних прикметників: дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, фабричний;

б) -н(-ій) у небагатьох прикметниках (переважно відносних), в уріх прикметниках прислівникового та іменникового походження після ж, шбратній, всесвітній, городній, давній, житній, незабутній, освітній, пізній,ранній, самобутній, суботній, хатній, ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній;

в) -ин (-їн) у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни: баба — бабин, Галя — Галин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин,Марія — Маріїн, Софія — Софіїн;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч (щ), шОльга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка—Мелащин, |сваха — свашин.

г) -ин-, -ичн-, -ист- пишуться після твердих приголосних: бджолиний, голубиний, історичний, класичний, променистий, урочистий;

ґ) -ічн- після м'яких приголосних: академічний, анархічний;

д) -їн-, -їст-, -їчн після голосних та апострофа: героїчний, двоїстий, зміїний, солов'їний;

є) -ев- уживається після м'яких або шиплячих приголосних, якщо наголос падає переважно на основу слова: березне'вий, груше'вий, овоче'вий, си'тцевий;

є) -єв- пишеться після м'яких н, т або йалюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий;

ж) -ов- вживається в прикметниках, якщо перед ним стоїть твердий приголосний або шиплячий (ж, ч, ш, щ), м'який приголосний або йвітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий, бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-ев-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду:майстрова, майстрове; Петрова, Петрове; робітникова, робітникове; Андрієва, Андрієве; кобзарева, кобзареве; скрипалева, скрипалеве; сторожева, сторожеве. У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев-                  (-єв) чергуються з -ів (-їв): Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв;

з) -уват-, а після м'яких приголосних -юват-, уживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки: горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий, а також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою: дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий;

и) -оват- уживається в прикметниках, якщо наголос падає на оплисковатий, стовбоватий;

і) -овит- уживається на означення високого ступеня вияву ознаки: гордовитий, грошовитий, талановитий;

ї) НАГОЛОШЕНІ прикметникові суфікси -анн-, -енн-, які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н: невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний (але жаданий). Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі;

й) у прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів -н-, -н- викликає подвоєння н: знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний;

к) перед суфіксами -ськ- деякі приголосні при словотворенні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

— к, ць, ч + -ськ- дають -цьк-: гірник — гірницький, молодець — молодецький, парубок — парубоцький, ткач — ткацький;

— г, ж, з + -ськ- дають -зьк-: боягуз — боягузький, Запоріжжя — запорізький, Париж — паризький, Прага — празький;

— х, ш, с + -ськ- дають -ськ-: залісся — заліський, товариш — товариський;

л) приголосні основи -к-, -ц(ь) перед суфіксом -н- змінюються на -ч-: безпека — безпечний, вік — вічний, кінець — кінечний, місяць — місячний, околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний, серце — сердечний, сонце — сонячний. Приголосний основи -ч- зберігається: ніч — нічний, ячмінь — ячний (або ячмінний).

Написання прізвищ прикметникової форми

Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що належать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прикметники: Трошина — Трошиної, Трошиній, Трошину, Трошиною, у Трошиної; Коцюбинський — Коцюбинського, Коцюбинському, Коцюбинського, Коцюбинським, на Коцюбинському.

Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Мостовому (при Мостовім), при Безсмертному (при Безсмертнім).

Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін(-їн), відмінюються, як іменники твердої групи II відміни; в орудному відмінку вони мають прикметникові закінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне -і може зберігатися або переходити в е або о: Якимов — Якимова, Якимову, Якимова, Якимовим, при Якимові (-у); Степанків — Степанкова (-ківа), Степанкову (-ківу), Степанкова (-ківа), Степанковим (ківим), при Степанкові (-ківі, -у).

Написання російських прізвищ та географічних назв підпорядковується правилам української орфографії, але має ряд особливостей, пов’язаних переважно з передачею букв на позначення голосних у російській мові.

Пишемо е:

- після букв, що позначають приголосні звуки: Кузнецов, Степанов, Петров, Лермонтов, Новочеркаськ, Пенза, Воронеж, Онега, Зеленоводськ;

- у суфіксі -ев: після ц, р та букв, що позначають шиплячі, якщо прізвище утворено від слів, спільних для української та російської мов: Орел, Березово, Святцев, Писарев, Нехорошев, мис Рум’янцева, Ржев.

Пишемо є:

- у середині слова після букв, що позначають голосні, після апострофа та м’якого знака: Раєвський, Гуляєв, Благоєв, Аляб’єв, Аркадьєв, Колгуєв, Єгор’євськ;

- якщо в українській мові є споріднене слово з голосним і: Бєлінський (білий), Бєдний (бідний), Сєченов (сікти), Слєпцов (сліпий), Бєлгород (білий), Благовєщенськ (вість), але: Лебедев (бо лебідь — лебедя), Хмельов (хоча хміль — хмелю);

- у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р та ц): Гордєєв, Ломтєв, море Лаптєвих.

Пишемо йо на початку слова і складу: Йолкін, Бугайов, Воробйов, Йолкіно, Соловйово.

Пишемо ьо у середині чи в кінці складу: Корольов, Семьоркін, Верьовкін, мис Дежньова, р. Оленьок.

Пишемо о під наголосом після ч, ш: Грачов, Щипачов, Рогачов, Сичовка.

Пишемо и:

- у суфіксі -ич та після ж, ч, ш, щ: Семенкевич, Шимкач;

- після ж, ч, ш, щ, ц перед буквою, що позначає приголосний: Чичиков, Жилін, Чистяков, Щипачов, Тушино, Нальчик, Цимлянськ;

- в утвореннях від імен, спільних для російської та української мов: Борисов, Сидоров, Васильєв, Дмитров, Виноградов, Кисельов, Смирнов, Тихомиров, Виноградове, Михайлівське, Гаврилово, Клин, Кисловодськ, Липецьк, Курильскі острови, але Ніколаєв, Ніколаєвськ-на-Амурі (в українській мові ці імена звучать по-іншому);

- в окремих словах: Сибір, Новосибірськ;

- у префіксі при-: Привалов, Пришвін, Примор’я, Приволжя;

- у суфіксах -ик, -ич, -иц, -иш, -ович, -євич: Голик, Голицин, Радищев, Трублаєвич, Зимовники, Боровичі, Углич, Лиховиці, Ртищево;

- у закінченні географічних назв у формі множини (тверда основа): Валуйки, Горки;

- у складних географічних назвах, де и виступає сполучним звуком: Владивосток, П’ятигорськ.

Пишемо і:

- на початку слова: Ілієв, Ільєнку, Іжевськ, Іркутськ, Іванов, Ісаєв;

- після приголосних (крім шиплячих) у коренях слів і в суфіксах -ін-, -інськ-: Бірюков, Пушкін, Кузінський, Кінешма, Гагарін, Істомін.

Пишемо ї після букв, що позначають голосні, після апострофа, м’якого знака: Воїнов, Захар’їн, Ільїн, Троїцьк, Мар’їно, Ананьїно, Стоїн, Раїч.

 

Категория: Правила | Добавил: panova
Просмотров: 3548 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск