Вторник, 26.05.2020, 16:13
Приветствую Вас Гость | RSS

Словесник

Меню сайта
Время жизни сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Методический кейс

Главная » Файлы » Украинский язык » Правила [ Добавить материал ]

Сужбові частини мови
10.01.2016, 16:47

ПРИСЛІВНИК

Означальні

Якісно-означальні

Як?

Спокійно, швидко

Кількісно-означальні

Скільки? Якою мірою?

 Як багато?

Трохи, дуже, занадто,

двічі

Способу дії

Як? Яким способом?

Напам’ять, по-братньому

Обставинні

Часу

Коли? Доки?

Сьогодні, коли-небудь

Місця

Де? Куди? Звідки?

Тут, униз, де-не-де

Причини

Чому? Через що? З якої причини?

Згарячу, ненароком,

мимоволі

Мети

Навіщо? Для чого? З якою метою?

Навмисне, напоказ,

наперекір

                      ПРИЙМЕННИК

      Смислові відношення

Умови

За якої умови?

Почують при нагоді

Часу

Коли? Доки?

О дев’ятій годині

Просторові

Де? Куди? Звідки?

Зеленіти за селом

Об’єктні

Питання відмінків

Узявся за роботу

Порівняльні

 

Старанніший за мене

Кількісні

Скільки?

З десяток книжок

Причини

Чому? Через що? З якої причини?

Стрибає з радості

Мети

Навіщо? Для чого? З якою метою?

Приїхати заради  батька

Зв'язок з матеріалом

З чого?

Шапка з хутра

Способу дії

Як? Яким способом?

Робити із задоволенням

Схема морфологічного розбору прислівника

  1. Слово для розбору.
  2. Частина мови (прислівник).
  3. Розряд за значенням: означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії), обставинний (місця, часу, мети, причини).
  4. Ступінь порівняння для якісно-означальних (нульовий, вищий, найвищий)
  5. Синтаксична роль.

Наприклад:  Краще – присл., означальн., якісно-означ., вищ., обстав.

Схема морфологічного розбору прийменника

  1. Слово  для розбору.
  2. Частина мови (прийменник)
  3. Група за значенням ( похідний, непохідний).
  4. Група за будовою  (простий, складний, складений)
  5. Значення якого відмінка уточнює.
  6. Смислове відношення у реченні.

Наприклад: До (лісу) – прийм., непохідн., прост., уточн. Р.в., просторове смислове відн.

                                   СПОЛУЧНИК

СУРЯДНОСТІ

єднальні

І(й), та (узначенні і), ні…ні, як…так і, ще й, не тільки… а й (не лише… а й), також, причому, притому

протиставні

А, але, та (у значенні але), однак, зате, проте

розділові

Або, чи, то… то, хоч…хоч, чи то… чи то, не то… не то

 

ПІДРЯДНОСТІ

Причинові

Чому? Через що? З якої причини?

Бо, то що, через те що, у зв’язку з тим що, оскільки, завдяки тому що

Часові

Коли? Доки?

Як довго

Ледве, тільки, щойно, як, як тільки, після того як, коли

Умовні

За якої умови?

Якщо, якби, як, аби, коли б, як тільки

Мети

Навіщо? Для чого? З якою метою?

Щоб, для того щоб, аби, з тим щоб

Допустові

Незважаючи на що?

Хоч, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай

Порівняльні

Як? Як саме? Подібно до чого?

Як, мов, наче, неначе, ніби, нібито, начебто, мовбито, що

Міри та ступеня

Наскільки?

Аж, що аж, що й

Наслідковий

 

Так що

З'ясувальні

Питання непрямих відмінків

Що, щоб, як, ніби

Схема морфологічного розбору

сполучника

  1. Слово  для розбору.
  2. Частина мови (сполучник)
  3. Розряд за способом  уживання в реченні (одиничний, повторюваний,  парний).
  4. Розряд за походженням  ( похід-ний, непохідний).
  5. Розряд  за будовою  (простий, складний, складений)
  6. Розряд  за значенням:  сурядності (єднальний, протиставний, розділовий); підрядності (причино вий, часовий, умовний, мети, допустовий, порівняльний, міри та ступеня, наслідковий, з’ясувальний)
  7.  

Наприклад: 

  • – сполучн., одиничн., похідн., складн., підрядн. умови.

ЧАСТКА

ЧАСТКИ, ЩО НАДАЮТЬ

 СМИСЛОВИХ ВІДТІНКІВ

Вказівні

Ось, це, оце, осьде, от, он, онде, то, ото

Означальні

Якраз, саме, ледве, власне, майже, справді, точно

Обмежувально-видільні

Лише, тільки, хоч, хоча б, навіть, уже, таки

Підсилювальні

І(й), та, навіть, бо, -то, же, ж, -таки, ой

ЧАСТКИ, ЩО ВКАЗУЮТЬ

НА МОДАЛЬНІ ВІДТІНКИ

Стверджувальні

Так, отак, атож, авжеж, гаразд, аякже

Заперечні

Не, ні, ані

Спонукальні

Ну, давай, бодай, аж, таки, ой

Власне  модальні (виражають сумнів, припущення, упевненість)

Навряд чи, ледве чи, ба, ну, чи не, мовби, нібито

Питальні

Чи, невже, хіба, за що

Емоційно-експресивні

Як, що за, ну й, куди там, де й.

СЛОВОТВОРЧІ ЧАСТКИ

Де-, аби-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -сь, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, ані- виступають у ролі префіксів і суфіксів

ФОРМОТВОРЧІ ЧАСТКИ

Би (б)

За допомогою яких творяться форми дієслів умовного способу

Хай (нехай)

За допомогою яких творяться форми 3-ої особи наказового способу

Най, як,  що

За допомогою яких творяться прикметники і прислівники найвищого ступенів порівняння

-ся (-сь)

За допомогою якої утворюються зворотні дієслова

     

Схема морфологічного розбору

частки

  1. Слово  для розбору.
  2. Частина мови (частка)
  3. Розряд  за значенням (частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально-видільні, підсилювальні; частки, що вказують на модальні відтінки: стверджувальні, заперечні, спонукальні, власне модальні, питальні, емоційно-експресивні; словотворчі; формотворчі).
  4. Написання.

Наприклад: 

У  лісі вже нічого не цвіте, цвіте лиш дятел на сосні сумливій.

 (М. Вінграновський)

  • – частка, указ. на модальн. відтінок слова, словотв., пиш. разом із займ..
  • – частка, указ. на модальн. відтінок  усього речення, запереч., пиш.  окремо з дієсл..

ВИГУК

Емоційні  (виражають почуття, настрій, переживання, стан людини)

Ой, о, ох, ах, ух, ай, фе, тю, ого, гм, тьху, от тобі й на, ой Боже, матінко моя

Спонукальні  (виражають наказ, спонукання до дії, є засобом привернення чиєїсь уваги; звернення до тварин)

Геть, годі, ну, цить, тс-с-с, гайда, анумо, гей, агов, алло, марш, стоп, но, цоб, брись, киць-киць, паць-паць, гулі-гулі

 

Формули мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, пробачення, прохання, побажання)

Добридень, добрий день, до побачення, дякую, будь ласка, прошу, пробачте, щасливо, в добру путь, на добраніч

Звуконаслідувальні  слова (відтворюють різні звуки природи, шуми, звукові сигнали, голоси тварин)

Брязь, дінь, тік-так, ку-ку, тьох, ха-ха-ха, ш-ш-ш, гав, няв, му-у-у, кар-кар, кря, ме-е-е.

Схема морфологічного розбору

вигуку

  1. Слово  для розбору.
  2. Частина мови (вигук)
  3. Розряд  за значенням (емоційний, спонукальний, формули мовного етикету, звуконаслідувальне слово); що виражає.
  4. Синтаксична роль (якщо є).

Наприклад: 

Агов – вигук, спонук., засіб приверти уваги.

Гучне «ура» пролунало.

«Ура» - вигук, емоційн., вираж. радість, підмет.

Відокремлення у реченні:

1.Вигуки від членів речення відокремлюються комою: Ох, як я довго спала.

2.Вигуки, що стоять на  початку речення і вимовляються з виразною окличною інтонацією, відокремлюються за допомогою знака  оклику: Цить! Хай говорить серце.

3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Гей ти, поле колоскове, молодість моя!

4. Після вигуку, який стоїть у середині речення й вимовляється з виразною окличною інтонацією, також ставиться знак оклику: Протягли своє ку-ку-рі-ку! горлаті півні.

5. Вигуки о, ой, які стоять перед звертанням, не виділяються, бо виконують функції часток: О чарівниченько моя! Мені ти всюди помагала. Не відокремлюються і народних піснях: Ой у полі два дубки.

 

Категория: Правила | Добавил: panova
Просмотров: 531 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии и видеть ссылки на материалы могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Вход на сайт
Поиск