|
Означальні
|
|
Якісно-означальні
|
Як?
|
Спокійно, швидко
|
|
Кількісно-означальні
|
Скільки? Якою мірою?
Як багато?
|
Трохи, дуже, занадто,
двічі
|
|
Способу дії
|
Як? Яким способом?
|
Напам’ять, по-братньому
|
|
Обставинні
|
|
Часу
|
Коли? Доки?
|
Сьогодні, коли-небудь
|
|
Місця
|
Де? Куди? Звідки?
|
Тут, униз, де-не-де
|
|
Причини
|
Чому? Через що? З якої причини?
|
Згарячу, ненароком,
мимоволі
|
|
Мети
|
Навіщо? Для чого? З якою метою?
|
Навмисне, напоказ,
наперекір
|
ПРИЙМЕННИК
Смислові відношення
|
Умови
|
За якої умови?
|
Почують при нагоді
|
|
Часу
|
Коли? Доки?
|
О дев’ятій годині
|
|
Просторові
|
Де? Куди? Звідки?
|
Зеленіти за селом
|
|
Об’єктні
|
Питання відмінків
|
Узявся за роботу
|
|
Порівняльні
|
|
Старанніший за мене
|
|
Кількісні
|
Скільки?
|
З десяток книжок
|
|
Причини
|
Чому? Через що? З якої причини?
|
Стрибає з радості
|
|
Мети
|
Навіщо? Для чого? З якою метою?
|
Приїхати заради батька
|
|
Зв'язок з матеріалом
|
З чого?
|
Шапка з хутра
|
|
Способу дії
|
Як? Яким способом?
|
Робити із задоволенням
|
Схема морфологічного розбору прислівника
- Слово для розбору.
- Частина мови (прислівник).
- Розряд за значенням: означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії), обставинний (місця, часу, мети, причини).
- Ступінь порівняння для якісно-означальних (нульовий, вищий, найвищий)
- Синтаксична роль.
Наприклад: Краще – присл., означальн., якісно-означ., вищ., обстав.
Схема морфологічного розбору прийменника
- Слово для розбору.
- Частина мови (прийменник)
- Група за значенням ( похідний, непохідний).
- Група за будовою (простий, складний, складений)
- Значення якого відмінка уточнює.
- Смислове відношення у реченні.
Наприклад: До (лісу) – прийм., непохідн., прост., уточн. Р.в., просторове смислове відн.
СПОЛУЧНИК
|
СУРЯДНОСТІ
|
|
єднальні
|
І(й), та (узначенні і), ні…ні, як…так і, ще й, не тільки… а й (не лише… а й), також, причому, притому
|
|
протиставні
|
А, але, та (у значенні але), однак, зате, проте
|
|
розділові
|
Або, чи, то… то, хоч…хоч, чи то… чи то, не то… не то
|
|
ПІДРЯДНОСТІ
|
|
Причинові
|
Чому? Через що? З якої причини?
|
Бо, то що, через те що, у зв’язку з тим що, оскільки, завдяки тому що
|
|
Часові
|
Коли? Доки?
Як довго
|
Ледве, тільки, щойно, як, як тільки, після того як, коли
|
|
Умовні
|
За якої умови?
|
Якщо, якби, як, аби, коли б, як тільки
|
|
Мети
|
Навіщо? Для чого? З якою метою?
|
Щоб, для того щоб, аби, з тим щоб
|
|
Допустові
|
Незважаючи на що?
|
Хоч, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
|
|
Порівняльні
|
Як? Як саме? Подібно до чого?
|
Як, мов, наче, неначе, ніби, нібито, начебто, мовбито, що
|
|
Міри та ступеня
|
Наскільки?
|
Аж, що аж, що й
|
|
Наслідковий
|
|
Так що
|
|
З'ясувальні
|
Питання непрямих відмінків
|
Що, щоб, як, ніби
|
Схема морфологічного розбору
сполучника
- Слово для розбору.
- Частина мови (сполучник)
- Розряд за способом уживання в реченні (одиничний, повторюваний, парний).
- Розряд за походженням ( похід-ний, непохідний).
- Розряд за будовою (простий, складний, складений)
- Розряд за значенням: сурядності (єднальний, протиставний, розділовий); підрядності (причино вий, часовий, умовний, мети, допустовий, порівняльний, міри та ступеня, наслідковий, з’ясувальний)
-
Наприклад:
- – сполучн., одиничн., похідн., складн., підрядн. умови.
ЧАСТКА
|
ЧАСТКИ, ЩО НАДАЮТЬ
СМИСЛОВИХ ВІДТІНКІВ
|
|
Вказівні
|
Ось, це, оце, осьде, от, он, онде, то, ото
|
|
Означальні
|
Якраз, саме, ледве, власне, майже, справді, точно
|
|
Обмежувально-видільні
|
Лише, тільки, хоч, хоча б, навіть, уже, таки
|
|
Підсилювальні
|
І(й), та, навіть, бо, -то, же, ж, -таки, ой
|
|
ЧАСТКИ, ЩО ВКАЗУЮТЬ
НА МОДАЛЬНІ ВІДТІНКИ
|
|
Стверджувальні
|
Так, отак, атож, авжеж, гаразд, аякже
|
|
Заперечні
|
Не, ні, ані
|
|
Спонукальні
|
Ну, давай, бодай, аж, таки, ой
|
|
Власне модальні (виражають сумнів, припущення, упевненість)
|
Навряд чи, ледве чи, ба, ну, чи не, мовби, нібито
|
|
Питальні
|
Чи, невже, хіба, за що
|
|
Емоційно-експресивні
|
Як, що за, ну й, куди там, де й.
|
|
СЛОВОТВОРЧІ ЧАСТКИ
|
|
Де-, аби-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -сь, -би, -б, -же, -ж, не-, ні-, ані- виступають у ролі префіксів і суфіксів
|
|
ФОРМОТВОРЧІ ЧАСТКИ
|
|
Би (б)
|
За допомогою яких творяться форми дієслів умовного способу
|
|
Хай (нехай)
|
За допомогою яких творяться форми 3-ої особи наказового способу
|
|
Най, як, що
|
За допомогою яких творяться прикметники і прислівники найвищого ступенів порівняння
|
|
-ся (-сь)
|
За допомогою якої утворюються зворотні дієслова
|
| |
|
|
Схема морфологічного розбору
частки
- Слово для розбору.
- Частина мови (частка)
- Розряд за значенням (частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально-видільні, підсилювальні; частки, що вказують на модальні відтінки: стверджувальні, заперечні, спонукальні, власне модальні, питальні, емоційно-експресивні; словотворчі; формотворчі).
- Написання.
Наприклад:
У лісі вже нічого не цвіте, цвіте лиш дятел на сосні сумливій.
(М. Вінграновський)
- – частка, указ. на модальн. відтінок слова, словотв., пиш. разом із займ..
- – частка, указ. на модальн. відтінок усього речення, запереч., пиш. окремо з дієсл..
ВИГУК
|
Емоційні (виражають почуття, настрій, переживання, стан людини)
|
Ой, о, ох, ах, ух, ай, фе, тю, ого, гм, тьху, от тобі й на, ой Боже, матінко моя
|
|
Спонукальні (виражають наказ, спонукання до дії, є засобом привернення чиєїсь уваги; звернення до тварин)
|
Геть, годі, ну, цить, тс-с-с, гайда, анумо, гей, агов, алло, марш, стоп, но, цоб, брись, киць-киць, паць-паць, гулі-гулі
|
|
Формули мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, пробачення, прохання, побажання)
|
Добридень, добрий день, до побачення, дякую, будь ласка, прошу, пробачте, щасливо, в добру путь, на добраніч
|
|
Звуконаслідувальні слова (відтворюють різні звуки природи, шуми, звукові сигнали, голоси тварин)
|
Брязь, дінь, тік-так, ку-ку, тьох, ха-ха-ха, ш-ш-ш, гав, няв, му-у-у, кар-кар, кря, ме-е-е.
|
Схема морфологічного розбору
вигуку
- Слово для розбору.
- Частина мови (вигук)
- Розряд за значенням (емоційний, спонукальний, формули мовного етикету, звуконаслідувальне слово); що виражає.
- Синтаксична роль (якщо є).
Наприклад:
Агов – вигук, спонук., засіб приверти уваги.
Гучне «ура» пролунало.
«Ура» - вигук, емоційн., вираж. радість, підмет.
Відокремлення у реченні:
1.Вигуки від членів речення відокремлюються комою: Ох, як я довго спала.
2.Вигуки, що стоять на початку речення і вимовляються з виразною окличною інтонацією, відокремлюються за допомогою знака оклику: Цить! Хай говорить серце.
3. Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Гей ти, поле колоскове, молодість моя!
4. Після вигуку, який стоїть у середині речення й вимовляється з виразною окличною інтонацією, також ставиться знак оклику: Протягли своє ку-ку-рі-ку! горлаті півні.
5. Вигуки о, ой, які стоять перед звертанням, не виділяються, бо виконують функції часток: О чарівниченько моя! Мені ти всюди помагала. Не відокремлюються і народних піснях: Ой у полі два дубки.
|